Версія для друку
Новини

160 років з дня народження Миколи Левитського

ЛЕВИТСЬКИЙ Микола Васильович (25.03(07.04).1859– грудень 1936) – організатор кооперативного руху, публіцист. народився в с. Хмільна (нині село Канівського р-ну Черкас. обл.) в родині священика. Невдовзі потому сім'я переїхала у Чигирин, а 1861 – у с. Федвар Олександрійського пов. на Херсонщині. Початкову освіту здобув у класах для дітей до 10 років при Єлизаветградському жіночому ін-ті. Навчання продовжив спершу в Златопільській прогімназії, а потім у гімназії м. Біла на Холмщині (1878р. заснував там учнівську артіль). 1879 р. став студентом мед. факультету Московського університету і цього ж року був звільнений за участь у революційних гуртках. 1881–85 роках навчався на юридичному факультеті Харківського університету. Отримавши диплом, став статистиком Херсонського губернського земства, згодом – секретарем Олександрійського повітового земства, займався адвокатською діяльністю, друкувався в газеті "Елисаветградский вестник". Вважав, що передумовою благополуччя селян і ремісників може бути лише їхня організована самодіяльність, однією з форм якої є кооперативний рух. 30 вересня 1894 на прохання своїх односельців із с. Федвар заснував там хліборобську артіль (це була перша у Російській імперії артіль; наприкінці 1890-х рр. таких артілей на Херсонщині налічувалося 125, кожна з них об'єднувала від 15 до 20 господарств). Допомагав організовувати ремісничі артілі також у містах, зокрема в Одесі,МиколаєвіКиєві. 1899–1902 працював над розробкою закону про артілі в складі комісії при Міністерстві фінансів. Був делегатом кількох міжнародних конгресів з кооперації, які відбувалися у Франції (1896), Сербії (1898), Італії (1907), Швейцарії та Австрії (1909), Німеччині й Англії (1910). Левитського М.В. назвали "артільним батьком", а сам він запропонував 30-го вересня кожного року відзначати День кооперації. Мав дружні стосунки з І.Карпенком- КаримМ.ЗаньковецькоюМ.АркасомВ.Доманицьким ,Є.Чикаленком. На поч. 20 ст. займався створенням ремісничих артілей в Єлизаветграді (нині м. Кропивницький), Вінниці. Працював у багатьох періодичних виданнях ("Русские ведомости", "Вестник мелкого кредита", "Кооперативная жизнь", "Кооперативный вестник", "Муравейник", "Украинская жизнь"). Став співзасновником Товариства допомоги артільній справі (Санкт-Петербург, 1905) та журналу цього товариства "Артельное дело" (1906–20). Виступав на Всеросійських кооперативних з'їздах.

         У 1917 році був членом Української Центральної Ради, займав посаду директора відділу Державного майна в Міністерстві земельних справ УНР (1918), брав участь у заснуванні Українабанку, Дніпросоюзу, був постійним членом Ревізійної ради Кооперативних центральних рад. Обирався делегатом всеукраїнських кооперативних з'їздів 1917–18, розробив символіку української кооперації. У 1919–20 роках займався науковою роботою з вивчення історії кооперації. Серед біографічних матеріалів, що зберігаються в Інституті рукопису, є засвідчення про арешт Миколи Левитського білогвардійцями. За радянської влади переймався створенням і діяльністю Кооперативного музею, працював ректором Смілянського кооперативного технікуму (1924), у складі делегації УСРР брав участь у роботі кооперативного з'їзду в Стокгольмі (Швеція, 1927).

Помер у м. Київ 01. 12. 1936. Похований на Лук'янівському цвинтарі.