Голованівська районна філія Кіровоградського обласного центру зайнятості
Директор – Кравченко Людмила Павлівна
Контактні дані: 8(05252)2-28-61

Поштова адреса: 
26500, Кіровоградська обл., смт. Голованівськ, вул. Покровська 2,
Телефон/факс: 8 (05252) 2-28-61, 2-28-80

Інформаційні ресурси :
Державна служба зайнятості  – www.dcz.gov.ua 
Кіровоградський регіональний центр зайнятості -  http://kid.dcz.gov.ua/ 

Поштова адреса: 
25015, м. Кропивницький, вул. Леоніда Куценка, 12
Телефон/факс: 8 (0522) 24-55-75

Реєстрація в службі зайнятості

Відповідно до законодавства кожен громадянин має право звернутися до державної служби зайнятості та отримати безкоштовно консультацію, відповідну інформацію та сприяння у пошуку роботи або працевлаштовуватися самостійно.
Зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час і звернулися до державної служби зайнятості, підлягають обліку. Під час прийому таких громадян працівник центру зайнятості проводить консультацію, про що робить запис у відповідній картці.
Реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстровано місця проживання чи перебування.
Відповідно до пункту 3 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 (далі Порядок), реєстрація безробітного проводиться за умови пред’явлення паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, облікової картки платника податків, трудової книжки (цивільно-правового договору чи документа, який підтверджує період зайнятості), а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту.
Громадянин, який втратив паспорт, пред’являє тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України, особа, яка не досягла 16-річного віку, - свідоцтво про народження та довідку про реєстрацію місця проживання, видану територіальним органом або підрозділом Державної міграційної служби України.
Особа, яка втратила трудову книжку, подає дублікат трудової книжки чи довідку архівної установи про прийняття та звільнення з роботи або цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує період зайнятості такої особи.
При реєстрації (відповідно до п. 4 зазначеного Порядку) потрібно пред'явити документи:
1) випускниками вищих навчальних закладів та професійно-технічних навчальних закладів, які навчалися за державним замовленням і звернулися до центру зайнятості протягом одного року з дня закінчення навчання, - направлення на роботу або довідка про надання можливості самостійного працевлаштування чи довідка про самостійне працевлаштування, а ті, що навчалися на контрактній основі і звернулися до центру зайнятості протягом одного року з дня закінчення навчання, - довідка навчального закладу про підтвердження форми навчання.
Форми направлення на роботу та довідок про надання можливості самостійного працевлаштування і про самостійне працевлаштування затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 992 "Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням" (ЗП України, 1996 р., № 17, ст. 460) та від 27 серпня 2010 р. № 784 "Про затвердження Порядку працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів, підготовка яких проводилася за державним замовленням" (Офіційний вісник України, 2010 р., № 66, ст. 2365);
Випускники вищих та професійно-технічних навчальних закладів, які навчались за державним замовленням та є внутрішньо переміщеними особами і звернулися до центру зайнятості протягом одного року з дня закінчення навчання, зазначену довідку не подають;
2) інвалідам – копію довідки до акта огляду МСЕК та у разі наявності пред’являє індивідуальну програму реабілітації;
3) члени особистого селянського господарства, для яких така робота була основною (крім осіб, які закінчили або припинили навчання у загальноосвітніх, професійно-технітехнічних і вищих навчальних закладах, звільнилися зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і вперше приймаються на роботу та звернулися для реєстрації до центру зайнятості протягом шести місяців з дня закінчення або припинення навчання чи звільнення із служби),- довідко про припинення ведення особистого селянського господарства або вихід з такого господарства, видана сільською, селищною або міською радою за місцезнаходженням земельної ділянки.
4) громадянам, звільненим після відбуття покарання або примусового лікування, - довідку з установи, в якій особа відбувала покарання або проходила примусове лікування;
5) дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, -  довідку органів опіки та піклування про її належність до категорії дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування;
6) один з батьків або особа, яка їх замінює і має на утримані дітей віко до 6 років, - копію свідоцтва про народження дитини, копію рішення  органів опіки та піклування про встановлення опіки чи піклування над такою дитиною або рішення суду;
7) один з батьків або особа, яка їх замінює і виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років,- копію свідоцтва про народження дитини, копію рішення  органів опіки та піклування про встановлення опіки чи піклування над такою дитиною або рішення суду та/або довідку структурного підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої держадміністрації або виконавчого органу міської ради про отримання (неотримання) соціальної допомоги;
8) один з батьків або особа, яка їх замінює і виховує без одного з подружжя дитину-інваліда, утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності), - копію пенсійного посвідчення, що містить запис про інвалідність, копію рішення місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування про встановлення опіки чи піклування над такою дитиною або рішення суду та/або довідку структурного підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої держадміністрації або виконавчого органу міської ради про отримання (неотримання) соціальної допомоги;
Підставами для відмови у наданні статусу безробітного є:
1) відсутність на дату звернення до центру зайнятості документів, зазначених у пунктах 3 і 4 цього Порядку;
2) встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення роботодавця про працевлаштування особи;
3) подання заяви про надання статусу безробітного особою, яка не зазначена у частині першій статті 43 Закону України “Про зайнятість населення”;
4) письмова відмова особи від пропозиції підходящої роботи;
5) невідвідування роботодавця та неподання в установлений строк без поважних причин особою письмової відповіді роботодавця про відмову у працевлаштуванні відповідно до виданого центром зайнятості направлення на працевлаштування;
6) неповернення особою коштів, отриманих за період попередньої реєстрації, що припинена на підставі абзаців дев’ятнадцятого - двадцять першого підпункту 1 пункту 37 цього Порядку.
Особам, які навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, а також особам, у яких відсутній страховий стаж, крім тих, що зазначені у частині другій статті 6 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, не може бути надано статус безробітного.
 У разі прийняття центром зайнятості рішення про відмову у наданні статусу безробітного особа може повторно подати заяву про надання зазначеного статусу не раніше ніж через сім календарних днів з дня прийняття такого рішення.
Рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше ніж протягом семи календарних днів з дня подання особою заяви про надання статусу безробітного.
З наказом про надання (відмову в наданні) статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, відкладення, скорочення тривалості та припинення виплати такого забезпечення особа ознайомлюється під час відвідування центру зайнятості, про що ставить підпис у відповідному додатку до персональної картки.
Статус безробітного дає особі право на отримання допомоги з безробіття на умовах та в розмірах, визначених Законом «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-111 (зі змінами). Розміри соціальних виплат залежать від страхового стажу, підстави звільнення та розміру заробітної плати, отримуваної громадянином перед звільненням.
Порядок обчислення середньої зарплати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що визначає порядок видачі довідок про середню заробітну плату, правила обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (зі змінами).

 Про працевлаштування демобілізованих учасників АТО

Чи зобов’язані роботодавці працевлаштовувати демобілізованих учасників антитерористичної операції?
Вказане залежить від того чи працював демобілізований військовослужбовець у роботодавця до мобілізації. Якщо особа була мобілізована під час роботи на підприємстві, цей роботодавець має поновити його на роботі.
Якщо особа не працювала не момент мобілізації вона може бути працевлаштована за сприянням державної служби зайнятості (далі - ДСЗ), приватного агентства зайнятості чи шляхом самостійного пошуку роботодавця.
Роботодавці мають додержуватися п’ятивідсоткової квоти для працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (однією з категорій таких громадян є учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19 та 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").
Для яких категорій роботодавців встановлюється така квота?
Відповідно до статті 14 Закону України “Про зайнятість населення” для працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, підприємствам, установам і організаціям (тільки юридичні особи) з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.
Чи зобов’язані роботодавці звітувати про виконання квоти?
Так, зобов’язані. Роботодавці мають щороку інформувати ДСЗ. Наказом Міністерства соціальної політики України від 16.05.2013 № 271, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.05.2013 за № 841/23373, затверджено Порядок надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
Які строки встановлені для подання інформації?
Згідно пункту 2.5 розділу II вказаного Порядку роботодавці щороку, не пізніше 01 лютого після звітного року (за 2017 рік інформацію слід надати не пізніше 01.02.2018), подають центрам зайнятості інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (форма є додатком до Порядку).
Яким чином роботодавці мають дотримуватися квоти?
Обов'язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування відповідних категорій громадян. Таке працевлаштування може проводитись за сприянням ДСЗ. Для цього роботодавець заповнює та подає до центру зайнятості форму звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”. У відповідному розділі форми зазначається інформація про певну квотну категорію.
Чи передбачена відповідальність за порушення процедури бронювання?
Статтею 53 Закону України “Про зайнятість населення” визначено, що у разі невиконання роботодавцем протягом року квоти з нього стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні осіб у межах відповідної квоти у 2-кратному розмірі мінімальної заробітної плати.

“Служба зайнятості – демобілізованим учасникам АТО. Співпраця служби зайнятості з військовими комісаріатами щодо сприяння у працевлаштуванні учасників АТО”
Ви звільнені з військової служби за контрактом чи є демобілізованим учасником антитерористичної операції?
Ви вирішили працевлаштуватися? Знайти роботу Ви можете самостійно, за сприянням приватних агентств зайнятості чи державної служби зайнятості.
При зверненні до центру зайнятості Вам буде надано комплекс профорієнтаційних послуг щодо визначення напрямку професійної діяльності і запропонована підходяща робота. У разі необхідності Ви можете пройти професійну перепідготовку чи стажування на робочому місці. У період пошуку роботи Ви будете отримувати допомогу по безробіттю, а також матимете змогу прийняти участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру.
Якщо Ви є безробітним і вирішили вступити на військову службу за контрактом до Збройних Сил України, в центрі зайнятості Вас спрямують до військового комісаріату.

06.06.2017
Для реєстрації в центрі зайнятості за місцем проживання демобілізованим військовослужбовцям необхідно подати такі документи:
- паспорт;
- трудову книжку (якщо вона є);
- військовий квиток, в якому зазначена дата взяття на облік у військовому комісаріаті відповідно до законодавств;
- довідку з військового комісаріату, військової частини або іншого формування про строки проходження військової служби;
- документ про освіту.

06.06.2017
Державна служба зайнятості надає безробтним допомогу по безробіттю, яка виплачується з 8 дня  після  реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.
На підставі абз.1 п.1 ст.22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі – Закон) право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше, ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 1 ст. 23 Закону  застрахованим особам,  зазначеним у п.1 ст. 22,  розмір  допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньоденного грошового забезпечення,   визначеного відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим  державним соціальним страхуванням (1266-2001-п), затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу та обчислюється у відсотках:

• до 2 років - 50 відсотків;
• від 2 до 6 років - 55 відсотків;
• від 6 до 10 років - 60 відсотків;
• понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

• перші 90 календарних днів - 100 відсотків;
• протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;
• у подальшому - 70 відсотків.

Допомога   по  безробіттю з урахуванням страхового стажу (за п.1,3,4,5 ст.22, п.1 ст.23 Закону) військовослужбовцю призначається на підставі особистої заяви безробітного, довідки (довідок) про виплачене грошове забезпечення, трудової книжки, військового квитка, копії цивільно-правового  договору, за пред'явленням, у разі наявності, свідоцтва  про  загальнообов'язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу. Довідка про грошове забезпечення військовослужбовця видається військовим комісаріатом, де особа перебуває на обліку або військовою частиною, де особа проходила службу.
Відповідно до п.2 ст.22 Закону застраховані особи, визнані  в установленому  порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними   Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести  місяців  мають  право  на  допомогу  по  безробіттю у мінімальному розмірі (за станом на сьогодні – 544 грн. за повний місяць).
Якщо Ви офіційно працювали на роботі або проходили військову службу (крім строкової служби)  та   якщо  служба зайнятості не може Вас працевлаштувати протягом місяця  у  зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, то Ви можете отримати допомогу по безробіттю  одноразово для організації підприємницької діяльності. Така допомога не виплачується особам, які  протягом останніх 24 місяців, що передували початку безробіття, були  зареєстровані  як суб'єкти  підприємницької діяльності. Більш детальну інформацію Вам нададуть спеціалісти служби зайнятості. Бажаючим започаткувати власну справу надаються профорієнтаційні послуги та послуги з професійного навчання основам підприємницької діяльності.

06.06.2017 Про реєстрацію безробітними інвалідів
Відповідно до пункту 3 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або державну соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», додатково до стандартного переліку документів для реєстрації як безробітного пред’являє пенсійне посвідчення або посвідчення особи, яка отримує відповідну державну соціальну допомогу, і подає довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією та індивідуальну програму реабілітації.
Підбір підходящої роботи для інваліда (у тому числі шляхом розумного пристосування існуючого або створення нового робочого місця) здійснюється відповідно до його професійних знань і навичок та з урахуванням довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії з висновком про умови і характер праці, індивідуальної програми реабілітації та побажань інваліда щодо умов праці.
За наявності у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією висновку про визнання особи нездатною до трудової діяльності реєстрація інваліда припиняється.

Власна справа

10.07.2017Як започаткувати власний бізнес
Одним із напрямів діяльності державної служби зайнятості є сприяння в започаткуванні власної справи незайнятим громадянам з метою забезпечення їхньої зайнятості.
Служба зайнятості здійснює підготовку безробітних громадян для організації малого бізнесу. Їх залучають до участі в семінарах з підприємницької діяльності, що проводяться за участю фахівців центрів зайнятості, податкових органів, соціальних фондів, фінансових та підприємницьких структур, що надають широкий спектр інформаційних та консультаційних послуг з юридичних, економічних та інших питань. Охочим заснувати власну справу надаються профорієнтаційні послуги та послуги з професійного навчання основам підприємницької діяльності.
Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” визначено, що допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, крім осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їхнім бажанням.
Одноразова виплата призначеної допомоги по безробіттю здійснюється в розмірі річної суми допомоги по безробіттю, визначеної конкретному безробітному відповідно до статей 22 та 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Для розгляду питання щодо отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності безробітний подає до центру зайнятості заяву про виплату такої допомоги та бізнес-план. Бізнес-план безробітний захищає на засіданні комісії з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності.
До складу цієї комісії входять спеціалісти центру зайнятості, органів виконавчої влади, податкових органів, представники організацій роботодавців та ін.
Остаточне рішення щодо одноразової виплати безробітному допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності приймається директором центру зайнятості з урахуванням висновку комісії.
Після ознайомлення з рішенням директора безробітний у визначені терміни здійснює державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи–підприємця.
Органи Пенсійного фонду України на підставі інформації з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців про  проведення реєстраційних дій щодо державної реєстрації юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців у встановленому порядку інформують Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється протягом 14 днів після державної реєстрації юридичної особи, фізичної особи-підприємця.
Існують законодавчі обмеження щодо виплати допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності.
Одноразова виплата допомоги по безробіттю не здійснюється безробітним, яким допомога по безробіттю скорочувалася з підстав, передбачених підпунктом 2 пункту 5.3 та пунктом 5.4 або припинялася відповідно до підпункту 8 пункту 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307, а також особам, які шукають роботу вперше, та особам, які протягом останніх 24 місяців, що передували початку безробіття, були зареєстровані, як суб’єкти підприємницької діяльності.
За детальнішою інформацією звертайтеся до районного центру зайнятості.

Професійне навчання
10.07.2017Можливості професійного навчання за направленням служби зайнятості

Громадські роботи
          10.07.2017 Забезпечення участі безробітних у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру
        Організація громадських робіт для безробітних здійснюється відповідно ст.31 Закону України «Про зайнятість».
        Громадські роботи є видом суспільно корисних оплачуваних робіт в інтересах територіальної громади, які організовуються для додаткового стимулювання мотивації до праці, матеріальної підтримки безробітних та інших категорій осіб і виконуються ними на добровільних засадах.
        У районі організовуються громадські роботи, що відповідають потребам певної територіальної громади або задовольняють суспільні потреби територіальних громад, районною державною адміністрацією, виконавчими комітетами сільських, селищної та міської ради за участю районного центру зайнятості, на договірних засадах.
Види громадських робіт визначаються місцевими державними адміністраціями, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад за такими критеріями:
1) мають тимчасовий характер і для їх організації не можуть бути використані постійні робочі місця та вакансії;
2) можуть виконуватися на умовах неповного робочого дня;
3) мають економічну, соціальну та екологічну користь для регіону;
4) надають можливість тимчасового працевлаштування безробітних на роботи, що не потребують додаткової спеціальної, освітньої та кваліфікаційної підготовки.
З особами, які беруть участь у громадських роботах, укладаються на строк, що сумарно протягом року не може перевищувати 180 календарних днів, строкові трудові договори для працевлаштування на створені тимчасові робочі місця.
На осіб, які беруть участь у громадських роботах, поширюються державні соціальні гарантії, передбачені, зокрема, законодавством про працю та зайнятість населення і загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Оплата праці таких осіб здійснюється за фактично виконану роботу в розмірі, що не може бути меншим, ніж мінімальний розмір заробітної плати, та відповідно до положень угоди.
Фінансування організації громадських робіт здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, роботодавців та інших не заборонених законодавством джерел.
У разі залучення зареєстрованих безробітних до громадських робіт фінансування організації таких робіт здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів та/або Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Працівники у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення до 50 відсотків передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції мають право без припинення трудових відносин на участь у громадських роботах, у тому числі тих, що оплачуються за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, у межах строку зупинення (скорочення) виробництва.

Інші тимчасові роботи
Для додаткового стимулювання мотивації до праці та матеріальної підтримки безробітних та інших категорій осіб роботодавцями організовуються строком до шести місяців роботи, що носять тимчасовий характер. Для організації таких видів робіт тимчасового характеру не можуть бути використані постійні робочі місця та вакансії.
З безробітними, які залучаються до виконання робіт тимчасового характеру, укладаються трудові договори на строк, що сумарно протягом року не може перевищувати 180 календарних днів.
Фінансування організації робіт тимчасового характеру здійснюється за рахунок коштів роботодавців та інших не заборонених законодавством джерел.

Вибір професії
10.07.2017 Обираємо майбутнє
У сучасних умовах ринку праці профорієнтація виступає як важливий напрямок, що впливає на формування активної політики зайнятості населення. Постійно діюча система допомоги громадянам у виборі професії дозволяє найбільш повно узгодити інтереси і можливості людини з потребами суспільства.
Профорієнтаційна робота проводиться для всіх верств населення з використанням різноманітних форм: профорієнтаційних уроків та семінарів, Днів кар'єри, групових консультацій, презентацій професій, екскурсій на підприємства, різноманітних тематичних семінарів тощо. А за допомогою програмно-апаратних комплексів «Мотиваційний термінал розвитку зацікавленості до професійного самовизначення», мобільних центрів профорієнтації, мобільних центрів зайнятості підвищується доступність та привабливість профорієнтаційних послуг, забезпечується якісне професійне інформування населення, спрямоване на підготовку молоді до усвідомленого вибору сфери трудової діяльності, популяризацію робітничих професій, що користуються попитом на ринку праці упередження безробіття та ін.
Зазначена робота здійснюється й шляхом використання інтерактивних форм: рольових ігор, різних конкурсів, інсценівок, вікторин, ток-шоу та ін., завдяки яким хлопці та дівчата не лише отримують та добре засвоюють інформацію про світ професії, їх різноманіття та роль в житті людини, а й виявляють власну творчість, вміння логічно мислити, обґрунтовувати свої думки, відстоювати власну точку зору тощо. Крім цього, під час індивідуальних консультацій за допомогою профдіагностичних методик усі бажаючі мають змогу оцінити власні професійні нахили та отримати практичні поради, рекомендації фахівців щодо вибору професійної діяльності.

“Компенсація єдиного внеску”

До уваги роботодавців!

Ви створили нове робоче місце і шукаєте кваліфікованого працівника?

Зверніться до державної служби зайнятості!

У разі якщо Ви працевлаштуєте на таке робоче місце зареєстрованого безробітного з числа громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, протягом першого року його роботи Вам щомісячно будуть компенсуватися фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальноообов’язкове державне соціальне страхування. Гарантії зайнятості особи мають бути забезпечені не менше ніж на два роки роботи.

Компенсація надається також суб’єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних на нові робочі місця, у пріоритетних видах економічної діяльності.

Для отримання детальної інформації, звертайтесь до центру зайнятості або скористайтесь Інтернет-ресурсами державної служби зайнятості!

“Компенсація щодо внутрішньо переміщених осіб”

До уваги роботодавців!

Чи є Ваш бізнес соціально відповідальним? Чи згодні Ви брати участь у процесах інтеграції внутрішньо переміщених осіб і допомагати своїм співгромадянам?

Якщо так – звертайтесь до державної служби зайнятості!

Ми допоможемо у доборі працівників – переселенців з числа зареєстрованих безробітних, на заміщення нових чи вакантних робочих місць.

У разі прийому таких громадян на роботу по строковому трудовому договору, роботодавцю можуть компенсуватися витрати на оплату їх праці.

За детальними консультаціями Ви можете звернутись до центрів зайнятості або скористатись Інтернет-ресурсами державної служби зайнятості!

Роботодавців Голованівщини запрошують до анкетування щодо потреб ринку праці

Державною службою зайнятості запроваджено анкетування роботодавців про потребу в працівниках на 2019 рік. Заповнити анкети можна у «Персональному кабінеті» на Інтернет-ресурсі Державної служби зайнятості «Єдине соціальне середовище зайнятості» у розділі «Опитування».
Запрошуємо всіх роботодавців району долучитися до анкетування!
Відзначимо, що сервіс доступний для роботодавців, які зареєстрували в центрах зайнятості логіни та паролі для входу в персональний кабінет. Результати анкетування оброблятимуться фахівцями Державної служби зайнятості (Центрального апарату) та будуть використані при розробці прогнозу потреби у працівниках на 2019 рік.
Додатково: «Електронний кабінет роботодавця» - це сервіс, з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, зорієнтований, насамперед, на скорочення витрат часу для відвідування центру зайнятості та на підвищення рівня взаємодії роботодавців зі службою зайнятості.
У «Електронному кабінеті» роботодавець має можливість переглянути актуальність реквізитів свого підприємства, що містяться у базі служби зайнятості, стан укомплектування заявлених вакансій, кількість направлень центром зайнятості претендентів на роботу, договори на організацію громадських робіт та працевлаштування після професійного навчання, здійснити добір працівників шляхом перегляду резюме. В електронному кабінеті роботодавця передбачена можливість подання звітів за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», в т.ч і уточнювальних, в онлайн режимі до державної служби зайнятості та подальшим завантаженням в базу даних.
Сектор взаємодії з роботодавцями
Голованівської районної філії
Кіровоградського ОЦЗ
2-23-42

Про працевлаштування демобілізованих учасників АТО Чи зобов'язані роботодавці працевлаштовувати демобілізованих учасників антитерористичної операції? Вказане залежить від того чи працював демобілізований військовослужбовець у роботодавця до мобілізації. Якщо особа була мобілізована під час роботи на підприємстві, цей роботодавець має поновити його на роботі. Якщо особа не працювала не момент мобілізації вона може бути працевлаштована за сприянням державної служби зайнятості (далі - ДСЗ), приватного агентства зайнятості чи шляхом самостійного пошуку роботодавця. Роботодавці мають додержуватися п'ятивідсоткової квоти для працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (однією з категорій таких громадян є учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19 та 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"). Для яких категорій роботодавців встановлюється така квота? Відповідно до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення" для працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, підприємствам, установам і організаціям (тільки юридичні особи) з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. Чи зобов'язані роботодавці звітувати про виконання квоти? Так, зобов'язані. Роботодавці мають щороку інформувати ДСЗ. Наказом Міністерства соціальної політики України від 16.05.2013 № 271, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.05.2013 за № 841/23373, затверджено Порядок надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. Які строки встановлені для подання інформації? Згідно пункту 2.5 розділу II вказаного Порядку роботодавці щороку, не пізніше 01 лютого після звітного року (за 2017 рік інформацію слід надати не пізніше 01.02.2018), подають центрам зайнятості інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (форма є додатком до Порядку). Яким чином роботодавці мають дотримуватися квоти? Обов'язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування відповідних категорій громадян. Таке працевлаштування може проводитись за сприянням ДСЗ. Для цього роботодавець заповнює та подає до центру зайнятості форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". У відповідному розділі форми зазначається інформація про певну квотну категорію. Чи передбачена відповідальність за порушення процедури бронювання? Статтею 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що у разі невиконання роботодавцем протягом року квоти з нього стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні осіб у межах відповідної квоти у 2-кратному розмірі мінімальної заробітної плати

10.07.2017 Види послуг для роботодавців

10.07.2017
Додаткові заходи сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб 
Постановою КМУ від 8 вересня 2015 року №696 затверджено Порядок здійснення заходів щодо сприяння зайнятості, поверненню коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб,  який став механізмом реалізації заходів сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб.
Даним Порядком передбачено компенсація витрат роботодавцям на оплату праці (але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць) за працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб на умовах строкових трудових договорів. Зазначені витрати включають в себе основну та додаткову заробітну плату та суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахованого на такі виплати.  
Тривалість компенсації може продовжуватись до шести календарних місяців, за умови працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб за направленням базового центру зайнятості на умовах строкових трудових договорів і збереження гарантій зайнятості таких осіб протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у 2 рази, а для осіб зазначених у частині першій статті 14 Закону України «Про зайнятість населення», понад шість місяців, але не більше дванадцяти календарних місяців.
Компенсація не виплачується, коли роботодавець:
- має заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство.
Для отримання компенсації, роботодавцю, який працевлаштував зареєстрованого безробітного з числа внутрішньо переміщених осіб, необхідно подати протягом двох місяців з дня працевлаштування до центру зайнятості заяву про компенсацію витрат на оплату праці в довільній формі та копію трудового договору між ним і працівником або розпорядчого акта про прийняття на роботу, завірені в установленому порядку.
У разі звільнення працівника, за якого виплачується/виплачувалася компенсація до закінчення строку збереження гарантій зайнятості, згідно з пунктом 1 статті 36 тапунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України роботодавець повертає суму одержаної компенсації в повному обсязі.
Компенсація витрат на оплату праці не поширюється на бюджетні установи.
Окрім того, роботодавець, який працевлаштовує за направленням служби зайнятості безробітного з числа внутрішньо переміщених осіб строком не менш як на 12 місяців, може отримати компенсацію витрат на перепідготовку та підвищення кваліфікації. Сума компенсації встановлюється в межах вартості навчання, але не може перевищувати десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на дату здійснення роботодавцем такої оплати.
Заходи щодо сприяння зайнятості можуть проводитися одночасно або окремо щодо кожної внутрішньо переміщеної особи.
Фінансування зазначених заходів здійснюється в межах терміну дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Компенсація витрат роботодавцю на оплату праці виплачується в межах коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів (у разі працевлаштування інваліда).

Норми законодавства про зайнятість населення
10.07.2017
Інформування державної служби зайнятості при вивільненні працівників
Про процедуру вивільнення працівників
Господарським кодексом України визначено, що підприємці (роботодавці) мають право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці. Статтею 64 вказаного Кодексу встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. В ході такого визначення можуть прийматися рішення як про створення нових робочих місць так і про ліквідацію (реорганізацію) існуючих місць. На робочих місцях, які підлягають ліквідації, можуть працювати робітники або ж вони можуть бути вакантними (інформація про них міститься в штатному розписі). У разі якщо місця є вакантними, рішення про їх виведення із штатного розпису приймається роботодавцем у встановленому ним порядку.
У разі, якщо в ході ліквідації (реорганізації) робочих місць такі дії стосуватимуться працюючих осіб, роботодавцю необхідно:
- згідно статті 49-2 Кодексу законів про працю України повідомити кожного працівника не пізніше ніж за 2 місяці про наступне розірвання трудового договору внаслідок змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (при вивільненні мають враховуватися переважне право працівника на залишення на роботі, обмеження щодо вивільнення окремих категорій працівників та необхідність виплати вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку);
- повідомити державну службу зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників за формою звітності № 4-ПН “Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці” (критерії масового вивільнення визначені Законом України "Про зайнятість населення");
Роботодавцям слід враховувати, що органами влади та професійними спілками вживаються заходи щодо запобігання масовому вивільненню працівників.
Статтею 53 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено стягнення з роботодавця штрафу у 4-кратному розмірі мінімальної заробітної плати у разі неподання або порушення установленого порядку подання даних про масове вивільнення працівників.
Критерії масового вивільнення працівників
Критерії масового вивільнення працівників визначені статтею 48 Закону України "Про зайнятість населення".
Такими критеріями є одноразове або протягом:
- одного місяця вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві з чисельністю від 20 до 100 працівників, вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві з чисельністю від 101 до 300 працівників;
- трьох місяців - вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві незалежно від чисельності працівників.
Роботодавці зобов’язані вживати заходів для запобігання масовим вивільненням, у тому числі шляхом проведення консультацій з профспілками з метою розроблення відповідних заходів, спрямованих на пом'якшення їх наслідків і зменшення чисельності вивільнених працівників. Розроблення комплексу заходів щодо забезпечення зайнятості працівників, які підлягають вивільненню, здійснюється відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за участю сторін соціального діалогу.
Порядок подання інформації про масове вивільнення працівників
Відповідно до статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання повинні за 2 місяці до вивільнення в повному обсязі подавати територіальним органам державної служби зайнятості інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, скороченням чисельності або штату працівників.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 989/23521, затверджено Порядок подання форми звітності № 4-ПН "Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці". Цим же наказом затверджено форму звітності № 4-ПН “Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці”.
Форма звітності № 4-ПН подається підприємствами, установами, організаціями не пізніше ніж за два місяці до вивільнення працівників до територіального органу державної служби зайнятості за місцем реєстрації як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
У формі зазначаються:
- найменування професії (посади) відповідно до діючого Національного класифікатора України "Класифікатор професій";
- кількість осіб, яких передбачається вивільнити;
- дата наказу, яким було попереджено працівників про заплановане вивільнення;
- дата запланованого вивільнення працівників.
Форма підписується керівником (власником) підприємства (установи, організації), зазначаються прізвище, ініціали та дата складання звіту. Вказуються номери телефону, факсу та адреса електронної пошти підприємства (організації, установи).

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства соціальної
політики України
31 травня 2013 року № 317
Звітність
  Інформація  про заплановане масове вивільнення працівників
у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці

Працівників передбачається вивільнити:     □ – одноразово (або протягом одного місяця)
         (обрати один з варіантів)                           □ – протягом трьох місяців

Дата заповнення      "       "                                 20       року

Керівник (власник)
 (відповідальна за подання інформації особа)       ______________________________                  ________________  
                                                                                                  (прізвище, ім'я, по батькові)                                           (підпис)

Телефон: _______________________     Факс:__________________   Електронна пошта: _____________________

Дата прийняття      "       "                                 20       року

Відповідальна особа, яка прийняла інформацію      __________________________                          _____________                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          
                                                                                                                   (прізвище, ім'я, по батькові)                                                      (підпис)

Про запобігання різкому зростанню безробіття
         Відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення" показники масового вивільнення працівників, заходи з їх запобігання та з мінімізації негативних наслідків встановлюються колективними договорами та угодами, укладеними на національному, галузевому та регіональному рівнях. Розроблення комплексу заходів щодо забезпечення зайнятості працівників, які підлягають вивільненню, здійснюється відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за участю сторін соціального діалогу.
         У разі коли масове вивільнення працівників спричинило різке зростання безробіття в регіоні або на відповідній території на три і більше відсоткових пункти протягом звітного періоду, ситуація на ринку праці визнається кризовою.
         Для вжиття заходів щодо запобігання різкому зростанню безробіття під час масового вивільнення працівників можуть утворюватися спеціальні комісії відповідно до Порядку утворення спеціальних комісій для вжиття заходів щодо запобігання різкому зростанню безробіття під час масового вивільнення працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2013 № 305.
         Вказана комісія відповідно до покладених на неї завдань:
- аналізує здійснені роботодавцями заходи щодо зменшення чисельності вивільнюваних працівників;
- розглядає питання щодо можливості надання підприємству фінансової допомоги у формі пільгових кредитів, відстрочення платежів до місцевих бюджетів;
- вивчає питання щодо перепрофілювання або зміни форми власності підприємства;
- подає пропозиції щодо розширення сфери застосування праці за рахунок створення робочих місць у пріоритетних видах економічної діяльності, розвитку малого бізнесу, сприяння підприємницькій діяльності вивільнюваних працівників, фермерських господарств, організації громадських робіт для працівників, які втратили частину заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення до 50 відсотків передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції.

Легальне оформлення трудових відносин
Про легальне оформлення трудових відносин
         Відповідно до статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
         Під легальним та належним оформленням трудових відносин розуміється укладення трудового договору відповідно до норм Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс).
         Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою (далі - роботодавець), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
        Трудові договори можуть бути безстроковими та строковими. При укладенні трудового договору може бути обумовлене випробування (з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається). Трудове законодавство встановлює особливості застосування праці жінок та неповнолітніх. Працівник має виконувати доручену йому роботу особисто, а роботодавець має право встановлювати кваліфікаційні вимоги до роботи.
Порядок ведення кадрового обліку встановлено законодавством.
         Статтею 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника підприємства або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби України про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (форма повідомлення затверджена постановою від 17.06.2015 № 413).

Про легальне оформлення трудових відносин у юридичних осіб
         Законом України "Про зайнятість населення" визначено, що роботодавці мають брати участь у здійсненні заходів щодо забезпечення зайнятості населення шляхом додержання вимог законодавства про працю та їм забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
         Під належним оформленням трудових відносин розуміється укладення трудового договору відповідно до норм Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс). Зокрема, статтею 24 Кодексу визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.
         Наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 затверджено типову форму первинної облікової документації № П-1 "Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу".
         До зазначеної форми наказу вноситься інформація про ПІБ працівника, дату прийняття на роботу, назву професії (посади), кваліфікації, назву структурного підрозділу роботодавця, умови прийняття на роботу (у тому числі про строк випробування), роботи, праці (згідно атестації робочого місця), оплати праці. Працівник в обов’язковому порядку має бути ознайомлений з наказом про прийом на роботу.
         Після прийняття особи на роботу кадровий облік трудових відносин здійснюється в особовій картці працівника, яка ведеться за типовою формою первинної облікової документації № П-2 "Особова картка працівника", затвердженою наказом Державного комітету статистики України, Міністерства оборони України від 25.12.2009 № 495/656.
         Картка складається з 5 розділів – "Загальні відомості", "Відомості про військовий облік", "Професійна освіта на виробництві", “Призначення і переведення”, "Відпустки". До першого розділу вноситься інформація, у тому числі, про ПІБ, дату народження, громадянство, світу, стаж роботи, місце проживання, реквізити паспорту працівника.
         До картки вноситься також інформація про дату і причину звільнення працівника. Згідно статті 47 Кодексу роботодавець зобов’язаний у день звільнення працівника видати йому копію наказу про звільнення з роботи. Такий наказ має відповідати типовій формі первинної облікової документації № П-4 "Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)", затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489. В наказі зазначається дата, причина та підстава звільнення, розмір вихідної допомоги. Працівник в обов’язковому порядку має бути ознайомлений з наказом.

Про вік неповнолітнього, з якого допускається укладення трудового договору
         Кодексом законів про працю України (далі - Кодекс) встановлено, що неповнолітні (особи, що не досягли 18-ти років) у трудових відносинах прирівнюються у правах до повнолітніх та мають пільги, встановлені законодавством.
         Статтею 188 Кодексу передбачено, що не допускається прийняття на роботу осіб молодше 16-ти років.
         За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли 15-ти років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
         У кожного роботодавця має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли 18-ти років, із зазначенням дати їх народження (стаття 189 Кодексу).
         Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси (стаття 199 Кодексу).

Про заборону та обмеження застосування праці жінок на певних роботах
         Статтею 174 Кодексу законів про працю України заборонено застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).
        Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29.12.1993 № 256, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.03.1994 за № 51/260, затверджено Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок.
         Забороняється також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10.12.1993 № 241, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.12.1993 за № 194. Такими граничними нормами є підіймання і переміщення вантажів (з вагою тари і упаковки): при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) – 10 кг, постійно протягом робочої зміни – 7 кг. Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні (рівень конвеєра стола, верстата) – 350 кг, з підлоги – 175 кг.
         Не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років. Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.

Про заборону застосування праці неповнолітніх на певних роботах
Статтею 190 Кодексу законів про працю України заборонено застосування праці неповнолітніх на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.
Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.1994 № 46, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.07.1994 за № 176/385, затверджено Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх.
До таких важких робіт відноситься, у тому числі, робота:
- газозварника, газорізальника, електрогазозварника;
- асфальтобетонника, бруківника, каменотеса, арматурника (зайнятого безпосередньо на будівельному майданчику), паяльщика по свинцю;
- апаратника рафінації жирів і масел, заготовлювача льоду, заливальника-розливальника (зайнятого розливання пива у бочки), машиніста очисних (харчова промисловість) та тістозмішувальних машин, пекаря (зайнятого безпосередньо біля печей), халвомісильника (зайнятого замісом вручну), мельника;
- робітників всіх професій, зайнятих в тютюново-махорковому виробництві;
- бійця худоби, жиловика та засолювача м’яса і субпродуктів, приймальника худоби, обробника птиці, виготовлювача морозива (зайнятого на ручних роботах), мийника сиру;
- електромонтера контактної мережі, оглядача вагонів, носія, провідника пасажирського вагона, складача поїздів;
- причіплювача (на сільськогосподарських машинах), робітників (зайнятих всередині теплиць);
- акумуляторника (зайнятого заряджанням та ремонтом свинцових акумуляторів), водія автомобіля;
- робітники, безпосередньо зайняті біля гарячої плити, кондитерських печей та електрожарових шаф;
- робітники, зайняті торгівлею та зберіганням вина, спирту і лікеро-горілчаної продукції та пива.
Кодексом законів про працю України також заборонено залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. В процесі трудової діяльності неповнолітніх роботодавцю необхідно враховувати Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, які затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.03.1996 № 59, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.1996 за № 183/1208.

Про вимоги до роботодавців щодо класифікації праці за показниками шкідливості
         Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов’язані забезпечувати гідні умови праці, які відповідають вимогам законодавства в сфері оплати праці, охорони і гігієни праці.
         До початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці (стаття 29 Кодексу законів про працю України). Вказаний інструктаж проводиться з урахуванням результатів гігієнічної оцінки умов праці. Така оцінка використовуються роботодавцями також для розробки заходів щодо покращення умов праці та профілактики шкідливого впливу на організм працюючих. Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.04.2014 № 248, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.05.2014 за № 472/25249, затверджено Державні санітарні норми та правила "Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу".
         Норми та правила спрямовані на гігієнічну оцінку умов та характеру праці на робочих місцях працівників та застосовуються у юридичних осіб. Класифікація праці базується на принципі диференціації оцінок умов праці залежно від фактично визначених рівнів впливу факторів виробничого середовища і трудового процесу та з урахуванням їх можливої шкідливої дії на здоров’я працівників.
         Гігієнічна класифікація праці розподіляє умови праці на 4 класи:
1-й клас (оптимальні умови праці) – умови, за яких зберігається не лише здоров’я працівника, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності;
2-й клас (допустимі умови праці) – умови, за яких не перевищуються встановлені гігієнічні нормативи (можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни);
3-й клас (шкідливі умови праці) – умови, які перевищують гігієнічні нормативи та здатні чинити несприятливий вплив на організм працівника;
4-й клас (небезпечні умови праці) – умови, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення гострих професійних уражень.
         Робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів дозволена тільки за умови застосування засобів колективного та індивідуального захисту і скорочення часу дії шкідливих виробничих факторів. Робота в небезпечних умовах праці не дозволяється, за винятком ліквідації аварій, проведення екстрених робіт для попередження аварійних ситуацій.

Про порядок повідомлення фіскальних органів при прийнятті працівників на роботу
         Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 затверджено форму повідомлення про прийняття працівника на роботу. Повідомлення містить реквізити роботодавця та інформацію про найманих працівників – ПІБ, реєстраційний номер облікової картки платника податків, відмітку про прийняття працівника з трудовою книжкою або без неї, номер та дату наказу або розпорядження про прийняття на роботу, дату початку роботи.
         Повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби України за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:
- засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб;
- на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
-  на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із 5-ма особами.

Стимулювання роботодавців до створення нових та збереження існуючих робочих місць
Про стимулювання роботодавців до створення нових та збереження існуючих робочих місць
Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" (далі - Закон) до основних напрямів державної політики у сфері зайнятості населення віднесено: 
- створення умов для розвитку економіки та сприяння створенню нових робочих місць;
- заохочення роботодавців, які зберігають діючі та створюють нові робочі місця.
Заходами зі сприяння створенню нових робочих місць є:
- компенсація фактичних витрат у розмірі 50% суми нарахованого єдиного внеску;
- сприяння зайнятості населення під час реалізації державних цільових програм та інфраструктурних проектів;
- компенсація фактичних витрат у розмірі єдиного внеску при працевлаштуванні громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці, та громадян, які працевлаштовуються суб’єктами малого підприємництва (на нові робочі місця).
Державна служба зайнятості також бере участь у реалізації заходів, спрямованих на: 
- запобігання масовому вивільненню працівників; 
- профілактику настання страхового випадку; 
- сприяння мобільності робочої сили та зайнятості населення в регіонах з найвищими показниками безробіття, монофункціональних містах та населених пунктах, залежних від містоутворюючих підприємств.
До профілактичних заходів зі збереження робочих місць належить:
- фінансування витрат роботодавця на оплату праці працівників, яких з метою запобігання вивільненню тимчасово переведено за їх згодою на іншу роботу;
- фінансування витрат роботодавця на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації працівників, щодо яких є загроза вивільнення у зв'язку з реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, тимчасовим припиненням виробництва;
- надання допомоги по частковому безробіттю.
         Компенсація фактичних витрат у розмірі 50% суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу (за місяць, за який він сплачений) надається відповідно до частини 2 статті 24 Закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 153 затверджено Порядок компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
         Новим робочим місцем є робоче місце, яке створене у зв'язку із створенням нового суб'єкта господарювання (крім того, що створений шляхом припинення) або збільшенням штатної чисельності працівників за умови відсутності скорочення (зменшення) середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців, а також створене шляхом модернізації або зміни технології виробництва, що потребують нових знань, навичок та вмінь працівника (пункт 12 частини 1 статті 1 Закону).
         Сприяння зайнятості населення під час реалізації державних цільових програм та інфраструктурних проектів реалізується відповідно до статті 25 Закону та постанов Кабінету Міністрів України від 13.05.2013 № 365 “Деякі питання реалізації статті 25 Закону України “Про зайнятість населення”.
         Порядок компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску при працевлаштуванні громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці, та громадян, які працевлаштовуються суб’єктами малого підприємництва (на нові робочі місця), визначено статтями 26 та 27 Закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2013 № 347 затверджено Порядок компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Перелік пріоритетних видів економічної діяльності для створення нових робочих місць суб’єктами малого підприємництва.
         Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2013 № 269 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення молоді першим робочим місцем.
         Розроблення комплексу заходів щодо забезпечення зайнятості працівників, які підлягають вивільненню, здійснюється органами виконавчої влади та місцевого самоврядування за участю сторін соціального діалогу. У разі коли масове вивільнення працівників (критерії масового вивільнення визначені статтею 48 Закону) спричинило різке зростання безробіття в регіоні або на відповідній території на 3 і більше відсоткових пункти протягом звітного періоду, ситуація на ринку праці визнається кризовою. Для вжиття заходів щодо запобігання різкому зростанню безробіття під час масового вивільнення працівників можуть утворюватися спеціальні комісії згідно Порядку утворення спеціальних комісій для вжиття заходів щодо запобігання різкому зростанню безробіття під час масового вивільнення працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2013 № 305.
         При виникненні страхового ризику Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття може здійснювати заходи, спрямовані на запобігання настанню страхових випадків, у межах коштів, передбачених бюджетом Фонду на такі цілі (стаття 7-1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”).
         Порядок надання допомоги по частковому безробіттю регламентовано статтею 47 Закону та прийнятими, на її виконання, нормативно-правими актами.
Про компенсацію частини фактичних витрат роботодавців щодо нарахованого єдиного внеску
         Відповідно частини 2 статті 24 Закону України “Про зайнятість населення” роботодавцю, який протягом 12 календарних місяців забезпечував створення нових робочих місць, працевлаштовував на них працівників і упродовж цього періоду щомісяця здійснював їм виплату заробітної плати в розмірі не менше ніж 3 мінімальні заробітні плати за кожну особу, протягом наступних 12 календарних місяців за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не менше ніж 3 мінімальні заробітні плати за кожну таку особу щомісяця за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України, компенсуються фактичні витрати у розмірі 50 відсотків суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.
         Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 153 затверджено Порядок компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок).
Дія Порядку поширюється на роботодавців, які:
- створюють нові робочі місця та працевлаштовують на них працівників шляхом укладення трудового договору;
- протягом 12 календарних місяців з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, щомісяця здійснюють виплату їй заробітної плати в розмірі не менше ніж 3 мінімальні заробітні плати.
         У разі зменшення штатної чисельності працівників та фонду оплати праці роботодавець втрачає право на компенсацію. Дія Порядку не поширюється на роботодавців, які є суб’єктами господарювання, утвореними в результаті припинення іншої юридичної особи протягом 12 місяців, що передували створенню нового робочого місця, та бюджетними установами.
         Для отримання компенсації роботодавець протягом 12 місяців з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, подає органові Пенсійного фонду України, в якому він перебуває на обліку як платник єдиного внеску, довідку про виконання роботодавцем умов компенсації частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску, за встановленою формою.
         Виплата компенсації здійснюється на підставі звіту щомісяця протягом 12 календарних місяців після завершення аналогічного періоду з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, шляхом перерахування коштів з рахунка органу Пенсійного фонду України на банківський рахунок роботодавця.
         Право на компенсацію зберігається за роботодавцем також у разі, коли трудовий договір з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, розірвано та укладено з іншою особою, працевлаштованою на це робоче місце, за умови, що рівень заробітної плати в одному календарному місяці становив не менше ніж 3 мінімальні заробітні плати у місяці сплати єдиного внеску сумарно за такими трудовими договорами.
         Період, за який роботодавцю виплачується компенсація, обліковується у Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування як період, за який сплачено єдиний внесок у повному обсязі.

Про стимулювання роботодавців до працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню
Статтею 26 Закону України “Про зайнятість населення” визначено, що роботодавцю, який працевлаштовує на нове робоче місце громадян, зазначених у частині першій статті 14 вказаного Закону (громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню - молодь (після закінчення школи, професійно-технічних та вищих навчальних закладів, звільнення зі строкової військової служби), діти-сироти, особи, звільнені з місць позбавлення волі, особи передпенсійного віку, інваліди, батьки з дітьми певного віку, учасники бойових дій), та яким надано статус безробітного, за направленням центрів зайнятості, строком не менше ніж на 2 роки щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений. Компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування особи.
Порядок компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2013 № 347 (із змінами). Відповідно до вказаного Порядку компенсація не виплачується у разі, коли роботодавець має заборгованість із сплати єдиного внеску та/або страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство. Компенсація не надається також роботодавцям, які є бюджетними установами.
У разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або на його робоче місце за направленням центру зайнятості працевлаштовується інший зареєстрований безробітний. Тривалість виплати компенсації та строк працевлаштування при цьому обчислюються сумарно.
Роботодавець, який працевлаштував зареєстрованого безробітного на нове робоче місце, для отримання компенсації подає протягом 2-х місяців з дня працевлаштування центру зайнятості заяву довільної форми, до якої додає довідку за встановленою формою. На підставі цих документів, з урахуванням інформації, наявної в центрі зайнятості, та за даними Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України центр зайнятості приймає рішення про виплату компенсації роботодавцю. В подальшому компенсація перераховується на банківський рахунок роботодавця.
Про заохочення суб’єктів малого підприємництва до створення нових робочих місць
         Згідно частини 2 статті 27 Закону України “Про зайнятість населення” суб'єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних строком не менше ніж на 2 роки за направленням центрів зайнятості на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності, щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.
         Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України суб’єктами малого підприємництва є фізичні особи-підприємці та юридичні особи-суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро.
Порядок компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2013 № 347. Цією ж постановою затверджено Перелік пріоритетних видів економічної діяльності для створення нових робочих місць суб’єктами малого підприємництва. До таких видів економічної діяльності відносяться, у тому числі:
- вирощування зернових культур, овочів, винограду;
- розведення великої рогатої худоби молочних порід, свиней, свійської птиці;
- прісноводне рибальство;
- виробництво фруктових і овочевих соків, олії і тваринних жирів, молочних продуктів, хліба, макаронних виробів;
- виробництво основних фармацевтичних продуктів, ветеринарна діяльність;
- будівництво житлових і нежитлових будівель, доріг;
- роздрібна торгівля продуктами харчування;
пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, вантажний автомобільний транспорт;
- діяльність готелів;
- постачання готових страв;
- комп’ютерне програмування;
- ремонт побутових приладів, взуття, меблів.

 Про професійний відбір претендентів для працевлаштування на нові робочі місця
         Законом України "Про зайнятість населення" до основних напрямів державної політики у сфері зайнятості населення віднесено сприяння створенню нових робочих місць. При вирішенні питання добору працівників на створені нові робочі місця, державна служба зайнятості має можливість проводити професійний відбір кандидатів. Такий відбір дозволяє більш якісно вирішувати питання добору працівників, зменшувати плинність кадрів.
         Згідно статті 33 вказаного Закону проведення професійного відбору (встановлення відповідності особи вимогам, які визначені для конкретних видів професійної діяльності та посад) є одним із видів професійної орієнтації населення.
         Професійною орієнтацією є комплекс взаємопов'язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення та реалізацію здатності до праці особи, виявлення її здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності. Порядок надання територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, послуг з професійної орієнтації осіб затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 03.01.2013 № 2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.01.2013 за № 131/22663.
 Про допомогу по частковому безробіттю
         Відповідно до статті 47 Закону України "Про зайнятість населення" допомога по частковому безробіттю надається державною службою зайнятості застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції без припинення трудових відносин.
         Частковим безробіттям є вимушене тимчасове скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції з причин економічного, технологічного і структурного характеру без припинення трудових відносин.
         Допомогою по частковому безробіттю є кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що надаються центром зайнятості підприємству для виплати застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції без припинення трудових відносин.
         Допомога надається у разі зупинення (скорочення) виробництва на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва (структурному підрозділі підприємства, у якому здійснюються всі етапи технологічного процесу з виробництва певного виду продукції у межах такого підрозділу), що має невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше 3-х місяців і не перевищує 6 місяців, не залежить від працівників та роботодавця, охопило не менш як 20% чисельності працівників підприємства, у яких скорочення робочого часу становить 30 і більше відсотків на місяць, а також зупинення виробництва та тривалості робочого часу працівників, яке є вимушеним, оскільки вичерпано всі можливі заходи запобігання йому, що підтверджується узгодженим рішенням роботодавця та виборним органом профспілкової організації, з якою укладено колективний договір, за результатами консультацій між ними.
         Право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почалося скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу, працювали не менше 6 календарних місяців, сплачували страхові внески та у яких скорочення тривалості робочого часу становить 50 і більше відсотків на місяць.
         Про можливе та фактичне зупинення виробництва роботодавець у встановленому порядку інформує державну службу зайнятості.
         Порядок надання допомоги по частковому безробіттю затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 07.03.2013 № 103, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.05.2013 за № 756/23288 (із змінами).

Про соціальні зобов’язання роботодавців
         Відповідно статті 69 Господарського кодексу України підприємства з правом найму робочої сили мають забезпечувати визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту.
         Соціальні зобов’язання роботодавців регулюються також Кодексом законів про працю України, законами України "Про зайнятість населення", "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та іншими нормативно-правовими актами.
         Статтею 14 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать:
-- один з батьків або особа, яка їх замінює і:
- має на утриманні дитину (дітей) віком до 6-и років;
- виховує без одного з подружжя дитину віком до 14-и років або дитину-інваліда;
- утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);
-- діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
-- особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;
-- молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка вперше приймається на роботу;
-- особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років;
-- інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
-- особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
-- учасники бойових дій (зазначені у пунктах 19 та 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").
         Для працевлаштування зазначених громадян (крім інвалідів, норматив працевлаштування на роботу яких встановлюється згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні") підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. Роботодавці самостійно розраховують квоту, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів), та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до центрів зайнятості.
         Обов'язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких громадян, про що роботодавці інформують щороку державну службу зайнятості. Наказом Міністерства соціальної політики України від 16.05.2013 № 271, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.05.2013 за №841/23373, затверджено Порядок надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
         Згідно частини 2 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", у разі невиконання роботодавцем протягом року квоти для працевлаштування громадян, зазначених у статті 14 цього Закону (крім інвалідів), з нього стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні таких осіб у межах відповідної квоти у 2-кратному розмірі мінімальної заробітної плати.
Про інформацію щодо зайнятості та працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню
Статтею 14 Закону України "Про зайнятість населення", визначено категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. Для працевлаштування таких громадян (крім інвалідів) роботодавцям (юридичним особам) з чисельністю понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 16.05.2013 № 271, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.05.2013 за № 841/23373, затверджено Порядок надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
Роботодавці щороку, не пізніше 01 лютого (після звітного року), подають центрам зайнятості інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (за встановленою вказаним наказом формою).
У рядку 01 інформації зазначається середньооблікова чисельність штатних працівників за календарний рік, що передує звітному (середньооблікова чисельність штатних працівників розраховується відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722, у частині визначення показника середньооблікової кількості штатних працівників).
У рядку 02 - середньооблікова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню та працювали на умовах повної зайнятості у звітному році.
У рядку 03 - розрахункова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, у розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік (округлення результатів обчислень здійснюється за таким правилом: округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює "4", вона відкидається; якщо більше або дорівнює "5", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю).
У рядку 04 вказується чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році у рахунок квоти (позитивна різниця між значеннями в рядку 03 та 02).

  Інформація про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню
за  20___ рік

Дата заповнення     "       "   __________    20____ року

Керівник (відповідальна особа  за подання інформації):
  ___________________________________________             _________________
          (прізвище, ім'я, по батькові)                                                                       (підпис)
Дата прийняття   "       "   __________    20____ року    

Відповідальна особа, яка прийняла інформацію:
___________________________________________                        _________________
        (прізвище, ім'я, по батькові)                                                                         (підпис)

Про документи, які підтверджують належність громадян до квотних категорій
         Наказом Міністерства соціальної політики України від 16.05.2013 № 271, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.05.2013 за № 841/23373, затверджено Порядок надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. У рядку 02 інформації зазначається середньооблікова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню та працювали на умовах повної зайнятості у звітному році.
         Належність громадян до квотних категорій та дія квоти протягом відповідного періоду підтверджуються документами, а саме:
1)      копією свідоцтва про народження дитини для:
- одного з батьків або особи, яка їх замінює і:
- має на утриманні дітей віком до шести років (до досягнення дітьми (дитиною) шести років, таке право може використати один із батьків дітей (дитини) віком до шести років);
- виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років (до досягнення дитиною 14 років);
- осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу (протягом трьох років з дня прийняття на роботу);
2) копією пенсійного посвідчення, що містить запис про інвалідність, для:
- одного з батьків або особи, яка їх замінює і:
- виховує без одного з подружжя дитину-інваліда (до досягнення дитиною-інвалідом 18 років);
- утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності) (до досягнення батьками пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
         У разі відсутності пенсійного посвідчення належність громадян до категорій може підтверджуватися одним із таких документів:
- копією посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" , наведеного в додатку 1 до Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі посвідчень особам, які одержують державну соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16.11.2007 № 612, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.12.2007 за № 1349/14616;
- копією форми № 080/о "Медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.12.2001 № 482, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.01.2002 за № 11/6299;
- копією форми первинної облікової документації № 157-1/о "Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 № 577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за № 1504/21816.
         Крім документів, зазначених у пунктах 1 та 2, належність громадян до категорій для особи, яка замінює одного із батьків, підтверджується копією рішення місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування про встановлення опіки чи піклування над такою дитиною або рішення суду; одинокої матері (батька) - довідкою про отримання (неотримання) допомоги за формою, наведеною у додатку 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.09.2006 № 345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.10.2006 за № 1098/12972;
3) копією витягу з електронної обліково-статистичної картки дитини за формою, затвердженою наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 18.11.2008 № 4580, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.12.2008 за № 1200/15891, - для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (до досягнення ними 18-річного віку);
4) копією довідки про звільнення за формою, наведеною у додатку 9 до Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 № 847/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.06.2012 за № 957/21269, - для осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування, які після звільнення не перебували у трудових відносинах (до припинення трудових відносин з роботодавцем, який прийняв їх на роботу);
5) копією диплома або іншого документа про освіту - для молоді віком до 35 років, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання) і яка вперше приймається на роботу (протягом трьох років з дня прийняття на роботу);
6) копією військового квитка - для молоді віком до 35 років, яка звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення служби) і яка вперше приймається на роботу (протягом трьох років з дня укладення першого трудового договору після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби).

Про особливості застосування праці жінок
         Відповідно статті 69 Господарського кодексу України підприємства зобов'язані забезпечити сприятливі умови праці жінок, забезпечувати їх роботою переважно в денний час, жінок, які мають малолітніх дітей, вагітних жінок переводити на легшу роботу з нешкідливими умовами праці, надавати їм інші пільги, передбачені законом. Підприємство із шкідливими умовами праці створює окремі цехи, дільниці для надання жінкам більш легкої роботи.
         Особливості застосування праці жінок регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України "Про зайнятість населення" та іншими нормативно-правовими актами.
         Розділом XII "Праця жінок" Кодексу законів про працю України регулюються питання трудових відносин жінок. Так, статтею 184 вказаного Кодексу заборонено відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до 3-х років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до 14-ти років або дитини-інваліда. При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.
         Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох (шести) років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше 3-х місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
         Інформація щодо заборони та обмеження застосування праці жінок на певних роботах викладена у рубриці "Легальне оформлення трудових відносин”.
Про особливості застосування праці молоді
         Відповідно до статті 69 Господарського кодексу України підприємства зобов'язані забезпечити сприятливі умови праці неповнолітніх, забезпечувати їх роботою переважно в денний час, надавати їм інші пільги, передбачені законом. Підприємство із шкідливими умовами праці створює окремі цехи, дільниці для надання неповнолітнім та окремим категоріям працюючих більш легкої роботи.
         Особливості застосування праці молоді, у тому числі дітей, регулюються Кодексом законів про працю України, законами України "Про зайнятість населення", "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", "Про охорону дитинства" та іншими нормативно-правовими актами.
         Так, статтею 21 Закону України "Про охорону дитинства" забороняється залучення дітей до найгірших форм дитячої праці, до яких належать:
- усі форми рабства або практика, подібна до рабства, зокрема, продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, а також примусова чи обов'язкова праця, включаючи примусове чи обов'язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;
- використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи порнографічних вистав;
- використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності;
- робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю дитини.
         Відповідно до статті 29 Закону України "Про зайнятість населення" студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час. У разі коли в період стажування особа виконує професійні роботи, підприємство за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.
         Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2013 № 20 затверджено Порядок укладення договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях і Типову форму договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях.
         Розділами XIII "Праця молоді" та XIV "Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням" Кодексу законів про працю України регулюються питання трудових відносин молодих працівників. Передбачено, зокрема, що неповнолітні у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України. На кожному підприємстві має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли 18 років (із зазначенням дати їх народження).
         Інформація щодо віку неповнолітнього, з якого допускається укладення трудового договору, заборони застосування праці неповнолітніх на певних роботах викладена у рубриці "Легальне оформлення трудових відносин".
Добір працівників за сприянням державної служби зайнятості
Про добір працівників
Відповідно до статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці мають право проводити добір працівників безпосередньо або через суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні (приватні агентства зайнятості), чи державну службу зайнятості.
Роботодавці:
не мають права застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин (питання легалізації висвітлені у рубриці "Легальне оформлення трудових відносин");
повинні дотримуватись квоти для працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (питання працевлаштування окремих категорій громадян, у тому числі інвалідів, висвітлені у рубриці "Соціальні зобов'язання роботодавців");
мають право: 
- застосовувати працю іноземців та осіб без громадянства в порядку, визначеному законом (рубрика "Застосування іноземної робочої сили");
- одержувати від центрів зайнятості компенсації (при працевлаштуванні громадян на нові робочі місця) у розмірах і порядку, що встановлені законодавством (більш детально питання одержання компенсацій висвітлені у рубриці "Стимулювання роботодавців до створення нових та збереження існуючих робочих місць");
- одержувати від державної служби зайнятості безоплатно інформацію про пропонування робочої сили, послуги з добору і направлення на працевлаштування незайнятого населення;
- організовувати та проводити роботи тимчасового характеру.

При доборі працівників безпосередньо роботодавці:
мають право проводити співбесіди з кандидатами на працевлаштування з метою визначення відповідності їх професійних знань, вмінь та навичок встановленим вимогам;
не повинні висувати будь-які вимоги дискримінаційного характеру в оголошеннях (рекламі) про роботу, а також вимагати від осіб, які шукають роботу, подання відомостей про особисте життя.
         Питання користування послугами приватних агентств зайнятості висвітлені у рубриці "Добір працівників за сприянням приватних агентств зайнятості".
         При користуванні послугами державної служби зайнятості інформація про попит на робочу силу (вакансії) подається роботодавцем до центру зайнятості відповідно до вимог Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (в редакції наказу від 05.12.2016 № 1476), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.12.2016 за № 1726/29856, за формою звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженою вказаним наказом.
Про порядок подання інформації про попит на робочу силу (вакансії)
         Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам державної служби зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
         07.02.2017 набув чинності наказ Міністерства соціальної політики України від 5 грудня 2016 року № 1476, яким внесено зміни до наказу Міністерства соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» від 31 травня 2013 року № 316.
         Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
         Передбачено два види звітності — первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).
Форма звітності № 3-ПН складається з двох розділів. 
Перший розділ містить основні дані про всі наявні у роботодавця вакансії (назви професій (посад), кількість вакансій, розмір заробітної плати, місце проведення робіт) та примітку про наявність коментарів додатку (другому розділі).
Другий розділ форми звітності № 3-ПН заповнюється відносно вакансій (окремо щодо кожної), щодо яких наявна вказана примітка. У розділі зазначається інформації про: 
- завдання, обов'язки, описи робіт, які має виконувати працівник на робочому місці;
- режим, характер роботи, умови праці;
- освітній та освітньо-кваліфікаційний рівні;
- необхідний стаж роботи (у роках) для претендента на професію (посаду);
- вимоги роботодавця щодо додаткових умінь, знань та навичок працівника.

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ  Міністерства  соціальної
політики України
31.05.2013  № 316
(у редакції наказу
Міністерства соціальної
політики України
05.12.2016 № 1476)
Звітність
Інформація про попит на робочу силу (вакансії)

Вид звітності:
□ первинна;
□ уточнювальна (на заміну звітності, поданої ________________________
                                                                                                                       (дата подання попередньої звітності)
І.  ОСНОВНІ ДАНІ ПРО ВАКАНСІЇ

Додаток: на ____ арк.
Дата подання   ______________  20     р.
Керівник юридичної особи або уповноважена ним особа / фізична особа – підприємець ____________________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові, посада, підпис)
Телефон ___________ Факс ____________ Електронна адреса _______________
Дата прийняття ______________  20     р.
Відповідальна особа центру зайнятості, яка приймає звітність ____________________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові, посада, підпис)

ІІ. КОМЕНТАРІ ДО ДАНИХ ПРО ВАКАНСІЇ

1. № (згідно з розділом І) _______, кількість вакансій (усього) __________
2. Кількість осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню та можуть бути працевлаштовані _________

За бажанням зазначаються відповідні категорії громадян:
□ один з батьків або особа, яка їх замінює, має на утриманні дитину (дітей)    віком до шести років;
□ один з батьків або особа, яка їх замінює, виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;
□ один з батьків або особа, яка їх замінює, утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда І групи (незалежно від причини інвалідності);
□ діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
□ особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
□ особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;
□ молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної служби і яка вперше приймається на роботу;
□ особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” залишилося 10 і менше років;
□ інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;
□ учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19, 20 частини першої статті 6 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Інші категорії громадян:
□ внутрішньо переміщені особи.

1. Завдання та обов’язки, опис робіт, коментарі

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

1. Режим роботи: □ 5-денний робочий тиждень; □ 6-денний робочий тиждень; □ підсумковий облік робочого часу; □ позмінний графік роботи; □ ненормований робочий час;  □ з поділом робочого дня (зміни) на частини;           □ гнучкий режим роботи;  □ вахтовий метод роботи; □ робота у нічний час;               

□ неповний робочий час;  □ інше _______________________________________

1. Характер виконуваної роботи: □ постійний; □ тимчасовий; □ сезонний; □ за сумісництвом;

□ робота вдома;  □ інше ______________________________

1. Умови праці: □ оптимальні; □ допустимі; □ шкідливі; □ небезпечні; □ інше _____________________________________________________________

1. Додатково: □ медичне страхування; □ наявність житла; □ харчування;

□ відшкодування транспортних витрат; □ інше ___________________________

Вимоги до кандидата:

1. Освітній рівень: □ початкова загальна освіта; □ базова загальна середня освіта; □ повна загальна середня освіта; □ професійно-технічна освіта; □ вища освіта.

1. Освітньо-кваліфікаційний рівень, науковий ступінь: □ кваліфікований робітник; □ молодший спеціаліст; □ молодший бакалавр; □ бакалавр; □ магістр;         □ доктор філософії; □ доктор наук.

1. Спеціальність (спеціалізація) та/або галузь знань, професійна кваліфікація ____________________________________________________________________

1. Стаж роботи (років) за відповідною професією (спеціальністю) __________

1. Додаткові вміння, знання, навички, вимоги до працівника ________________________________________________________________________________________________

Керівник юридичної особи або уповноважена ним особа/фізична особа – підприємець _________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові, посада, підпис)

Про строки подання інформації про попит на робочу силу
         Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов’язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам державної служби зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
         Пунктом 5 розділу I Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (в редакції наказу від 05.12.2016 № 1476), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.12.2016 за № 1726/29856, визначено, що форма звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочих днів з дати відкриття вакансії.
         Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Про особливості подання інформації про вакансії для працевлаштування інвалідів
         При доборі працівників на заброньовані робочі місця в рахунок квоти інвалідів та користування при цьому послугами державної служби зайнятості, роботодавці подають до базового центру зайнятості форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". У другому розділі форми при цьому проставляється відмітка відносно категорії громадян "інваліди".
         При формулювання характеристик вакансії та вимог до претендента роботодавець має враховувати особливості застосування праці інвалідів, передбачені трудовим законодавством, а саме:
- щодо режиму роботи (пункт 6 другого розділу форми) – статтею 55 Кодексу законів про працю України передбачено, що робота інваліда в нічний час допускається лише за його згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям;
- пункт 7 "Характеристики виконуваної роботи" форми передбачає, у тому числі, можливість виконання роботи вдома;
- за наявності шкідливих умов праці (пункт 8 форми) слід враховувати, що статтею 172 Кодексу законів про працю України передбачено, що працевлаштування інваліда можливе виключно до медичних рекомендацій.
У пункті 5 форми при формулюванні завдань та обов’язків бажано більш детальне їх формулювання для врахування цього під час пропозиції інваліду в центрі зайнятості вакансії та недопущення випадків надлишкових звернень інвалідів до роботодавців. У пункті 8 "Пакет соціальних послуг" форми також бажано зазначити всі соціальні послуги, які надаються працівникам та додатково можуть бути надані інвалідам.
Про особливості заповнення форми звітності про вакансії щодо визначення розміру заробітної плати
         При поданні до державної служби зайнятості форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у першому її розділі (графа 3) має бути вказано розмір заробітної плати, включаючи додаткові матеріальні заохочення, для конкретної вакансії.
         Визначаючи розмір заробітної плати роботодавцям слід враховувати наступні норми трудового законодавства.
         Статтею 2 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс) передбачено, що одним із елементів, що гарантує право громадян на працю, є право на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державною мінімального розміру.
         Згідно статті 95 Кодексу мінімальною заробітною платою є встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.
         Відповідно до статті 96 Кодексу системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).
         Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.
         Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
         Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
         Відповідно до статті 3-1 Закону України "Про оплату праці" при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров'я, за роботу в нічний та надурочний час, роз'їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.
Забезпечення роботодавців кваліфікованими кадрами
Про систему професійного навчання шукачів роботи та найманих працівників
         Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" метою державної політики зайнятості є забезпечення економіки кваліфікованими кадрами. Складовою частиною такого забезпечення є професійне навчання, система якого охоплює:
- осіб, які проходять первинну професійну підготовку в навчальних закладах та інших установах, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників і фахівців;
- працівників, які проходять первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації впродовж трудової діяльності;
- безробітних, які шукають роботу і потребують первинної професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
         З працівниками та особами, які не перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, роботодавець має право укладати договори про направлення їх до навчальних закладів для професійної підготовки. Такими договорами може бути покладено обов’язок відпрацювати на посаді в такого роботодавця певний строк після закінчення навчання.
         Особи, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах:
- можуть бути забезпечені роботодавцем місцями для проходження виробничої практики;
- мають право проходити стажування за професією, за якою здобувається освіта, у роботодавців у вільний від навчання час.
         Громадяни (крім зареєстрованих безробітних) мають право на одноразове отримання ваучера для підтримання конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності.
         Професійне навчання зареєстрованих безробітних, яке організовується державною службою зайнятості на замовлення роботодавця, здійснюється у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання (навчальних закладах, які мають відповідні ліцензії) або безпосередньо у роботодавців – замовників кадрів. Організація професійного навчання безробітних здійснюється на договірних засадах з безробітними, роботодавцями, навчальними закладами.
         Громадяни можуть підтвердити результати неформального професійного навчання за робітничими професіями (у встановленому законодавством порядку).

Про професійне навчання безробітних на замовлення роботодавців
        Професійне навчання зареєстрованих безробітних, яке організовується державною службою зайнятості на замовлення роботодавця, здійснюється у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання (навчальних закладах, які мають відповідні ліцензії) або безпосередньо у роботодавців – замовників кадрів.
         Порядок професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних затверджено наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 № 318/655, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.06.2013 за № 1029/23561 (із змінами).
         Для організації професійного навчання безробітних та їх проживання в період такого навчання обласний центр зайнятості здійснює відбір навчальних закладів у встановленому порядку.
         Професійне навчання безробітних здійснюється:
- за робітними професіями;
- для безробітних з вищою освітою (здійснюється на замовлення роботодавця з урахуванням поточної та перспективної потреби ринку шляхом перепідготовки, підвищення кваліфікації, спеціалізації);
- шляхом стажування (підвищення кваліфікації безробітного з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов’язків на посаді, на яку претендує безробітний у роботодавця. Здійснюється за індивідуальною програмою);
- шляхом підвищення кваліфікації;
- на курсах цільового призначення (підвищення кваліфікації безробітних з метою вивчення нового обладнання, виробів, товарів, матеріалів, послуг, сучасних технологічних процесів, засобів механізації й автоматизації, що використовуються на виробництві, правил і вимог їх безпечної експлуатації, технічної документації, ефективних методів організації праці, питань економіки та фінансів, законодавчих та інших нормативно-правових актів тощо).
Професійне навчання організовується на договірних засадах з безробітними, роботодавцями, навчальними закладами.
Про професійне навчання безробітних за робітничими професіями
Відповідно до Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 № 318/655, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.06.2013 за № 1029/23561 (із змінами), професійне навчання безробітних здійснюється, у тому числі, за робітними професіями. Таке навчання здійснюється шляхом первинної професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації з урахуванням поточної та перспективної потреби ринку праці.
Робочі навчальні плани та робочі навчальні програми професійного навчання безробітних за робітничими професіями розробляються та затверджуються навчальними закладами на основі державних освітніх стандартів з конкретних професій, професійних стандартів, типових навчальних планів та типових навчальних програм за погодженням з роботодавцями - замовниками робітничих кадрів і центрами зайнятості, які уклали договір на професійне навчання.
Строк перепідготовки встановлюється на основі строків, передбачених для первинної професійної підготовки робітників з відповідної професії, при цьому робочий навчальний план та програма перепідготовки можуть бути скорочені до 50% за рахунок виключення раніше вивченого матеріалу за наявності у безробітного свідоцтва про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації.
Професійне навчання безробітних може здійснюватися в групах або шляхом індивідуального навчання.
У разі професійного навчання за індивідуальними робочими навчальними планами та робочими навчальними програмами безробітні вивчають теоретичний курс самостійно та шляхом одержання консультацій у викладачів та фахівців підприємств.
Виробниче навчання та виробнича практика проводяться індивідуально у навчально-виробничих майстернях, на робочих місцях підприємств, організацій, установ під керівництвом майстрів виробничого навчання, інструкторів виробничого навчання з числа кваліфікованих робітників роботодавця в обсягах, передбачених робочими навчальними планами та робочими навчальними програмами.
Про договори на професійне навчання безробітних
Згідно норм Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 № 318/655, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.06.2013 за № 1029/23561 (із змінами), професійне навчання організовується на договірних засадах з безробітними, роботодавцями, навчальними закладами.
Для організації професійного навчання безробітних центрами зайнятості укладаються у письмовій формі договори з:
- навчальним закладом;
- безробітним;
- роботодавцем;
- безробітним і роботодавцем.
На підставі договору з навчальним закладом центром зайнятості та безробітним укладається договір про професійне навчання, предметом якого є направлення безробітного на професійне навчання за професією (спеціальністю, напрямом або галуззю знань) із зазначенням виду професійного навчання, найменування навчального закладу та проходження ним повного курсу навчання у визначені строки.
У разі замовлення роботодавцем організації професійного навчання безробітних у навчальному закладі та їх працевлаштування після завершення навчання центром зайнятості укладається договір з роботодавцем. До договору про організацію професійного навчання безробітних на замовлення роботодавця додається список безробітних, які будуть працевлаштовані після завершення навчання.
У разі безпідставного невиконання зобов'язань, визначених договором, роботодавець відшкодовує центру зайнятості загальну суму витрат на професійне навчання, проїзд до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямку, проживання у період навчання.
При забезпеченні роботодавцем професійного навчання безробітного за індивідуальним навчальним планом або шляхом стажування та його подальшого працевлаштування центром зайнятості укладається договір з роботодавцем і безробітним.
Про неформальне професійне навчання
При створенні нових робочих місць роботодавці мають можливість працевлаштовувати на них як прийнятих працівників, так і переводити на такі робочі місця вже працюючих осіб. У разі коли претендент на працевлаштування або на переведення не має документу про відповідну освіту, але має професійні навички, і існує потреба у підтвердженні особою своїх професійних знань, вирішити таке питання дозволяє процедура підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб.
Згідно статті 6 Закону України "Про професійний розвиток працівників" організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства. Роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне професійне навчання працівників (набуття особою професійних знань, умінь і навичок, не регламентоване місцем набуття, строком та формою навчання).
Формальне професійне навчання працівників робітничим професіям включає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників і може здійснюватися безпосередньо у роботодавця або організовуватися на договірних умовах у професійно-технічних навчальних закладах, на підприємствах, а працівників, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, - перепідготовку, стажування, спеціалізацію та підвищення кваліфікації і може організовуватися на договірних умовах у вищих навчальних закладах.
Неформальне професійне навчання працівників здійснюється за їх згодою безпосередньо у роботодавця згідно з рішенням роботодавця за рахунок його коштів з урахуванням потреб власної господарської чи іншої діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2013 № 340 затверджено Порядок підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями. Організація роботи з підтвердження кваліфікації здійснюється державною службою зайнятості.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 23.12.2013 № 886, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.01.2014 за № 5/24782, затверджено Перелік робітничих професій, за якими здійснюється підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями. Такими професіями є кухар, зварник та охоронник.
Про надання ваучерів для підвищення конкурентоспроможності працівників на ринку праці
Згідно Закону України "Про зайнятість населення" ваучером є документ встановленого зразка, що дає особі право на перепідготовку, підготовку на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, спеціалізацію, підвищення кваліфікації у навчальних закладах чи у роботодавця. Ваучер мають право отримати працюючі (потреби в розірванні трудових відносин не має) та непрацюючі особи (крім зареєстрованих у державній службі зайнятості безробітних). Навчання здійснюється професійно-технічними та вищими навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями, які мають ліцензію на провадження діяльності з надання освітніх послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 207 (із змінами) затверджено Порядок видачі ваучерів для підтримання конкурентоспроможності осіб на ринку праці.
Вартість ваучера встановлюється в межах вартості навчання, але не може перевищувати 10-кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оплата ваучера здійснюється Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. У разі коли вартість навчання в навчальному закладі перевищує максимальну вартість ваучера, особа або роботодавець можуть здійснити оплату різниці вартості навчання.
Не мають права на отримання ваучеру особи, які не мають професійно-технічної або вищої освіти, та особи, які проходили протягом останніх 3-х років перепідготовку за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Категорії громадян, які мають право на отримання ваучера
Відповідно до статті 30 Закону України "Про зайнятість населення" право на одноразове отримання ваучера мають:
- особи віком старше 45 років, страховий стаж яких становить не менше 15 років (досягнення встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку);
- особи, звільнені з військової служби (крім військовослужбовців строкової служби), служби в органах внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції або Державної кримінально-виконавчої служби України у зв'язку із скороченням чисельності, штату або за станом здоров'я до досягнення ними встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку, за наявності вислуги не менше 10 років (які не набули права на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб");
- особи, звільнені з військової служби після участі у проведенні антитерористичної операції, з числа інвалідів до отримання права на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб");
- внутрішньо переміщені особи працездатного віку (за відсутності підходящої роботи).

Перелік професій, для навчання за якими видається ваучер
Відповідно до статті 30 Закону України "Про зайнятість населення" наказом Міністерства соціальної політики України від 25.06.2015 № 661 (в редакції наказу від 03.12.2015 № 1169 ), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.2015 за № 1586/28031, затверджено Перелік професій, спеціальностей, напрямів підготовки та підвищення кваліфікації, для навчання за якими може бути виданий ваучер. До переліку входять робітничі професії та спеціальності, за якими здобувається вища освіта.
До робітничих професій відносяться, у тому числі, професії водія навантажувача, електрогазозварника, кондитера, кухаря, монтажника гіпсокартонних конструкцій, налагоджувальника с/г машин та тракторів, робітника фермерського господарства.
До спеціальностей рівня вищої освіти відносяться, у тому числі:
- автомобільний транспорт, ветеринарна медицина, агрономія, медсестринство;
- харчові технології, будівництво та цивільна інженерія, інженерія програмного забезпечення;
- психологія, професійна освіта.
Процедура отримання ваучера
Порядок видачі ваучерів для підтримання конкурентоспроможності осіб на ринку праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 207 (із змінами).
Особа, яка бажає отримати ваучер, самостійно здійснює вибір професії (спеціальності) за встановленим переліком, а також форми та місця навчання.
Для отримання ваучера особа подає до місцевого центру зайнятості заяву, а також надає паспорт, трудову книжку (дублікат трудової книжки), документ про професійно-технічну або вищу освіту (дублікат такого документа) та реєстраційний номер облікової картки платника податків, з яких у присутності особи знімаються копії, що засвідчуються її підписом (окремі категорії громадян подають також інші встановлені документи).
Рішення про видачу ваучера приймається центром зайнятості не пізніше ніж на 8-й робочий день з дня подання необхідних документів. Центр зайнятості інформує особу про прийняте рішення протягом 3-х робочих днів з дня його прийняття. Для отримання ваучера особа звертається протягом 5-и робочих днів з дня надходження повідомлення до центру зайнятості.
Зарахування особи на навчання на підставі ваучера здійснюється навчальними закладами. Договір про навчання укладається між навчальним закладом та особою протягом 90 днів після видачі ваучера. Оплата навчання здійснюється центром зайнятості.

Сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб
Про заходи сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб
Відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - ВПО) реалізація прав на зайнятість, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття здійснюється відповідно до законодавства України.
Право на зайнятість ВПО реалізується шляхом звернення до органів державної служби зайнятості, приватних агентств зайнятості та безпосередньо до роботодавців.
Одним із шляхів реалізації права на зайнятість за допомогою державної служби зайнятості є використання безробітним та роботодавцем компенсацій, передбачених статтею 24-1 "Заходи сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб" Закону України "Про зайнятість населення".
Для роботодавців передбачено компенсацію витрат:
- на оплату праці за працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа ВПО на умовах строкових трудових договорів тривалістю не більше 6 календарних місяців;
- на перепідготовку та підвищення кваліфікації ВПО, працевлаштованих строком не менше ніж на 12 календарних місяців.
Окрім компенсацій роботодавцю передбачено також компенсацію зареєстрованому безробітному фактичних транспортних витрат на переїзд до іншої адміністративно-територіальної одиниці місця працевлаштування, а також витрат для проходження за направленням центрів зайнятості попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до законодавства, якщо це необхідно для працевлаштування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 № 696 затверджено Порядок здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб.
Примітка. Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка видається управліннями соціального захисту населення місцевої державної адміністрації (виконавчого комітету міської ради).

Порядок компенсації витрат роботодавця на оплату праці
Відповідно до статті 24-1 Закону України "Про зайнятість населення" та постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 № 696 одним із видів компенсацій витрат роботодавця є компенсація на оплату праці за працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб на умовах строкових трудових договорів тривалістю не більше 6 календарних місяців.
Компенсація витрат роботодавцю на оплату праці надається за умови працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб за направленням базового центру зайнятості на умовах строкових трудових договорів і збереження гарантій зайнятості таких осіб протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у 2 рази.
Компенсація виплачується щомісяця в розмірі фактичних витрат на оплату праці осіб але не вище середнього розміру заробітної плати штатного працівника, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць.
Зазначені витрати включають основну та додаткову заробітну плату, визначену відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України "Про оплату праці", та суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахованого на такі виплати.
Роботодавець для отримання компенсації протягом 2-х місяців з дня працевлаштування подає центру зайнятості заяву про компенсацію витрат на оплату праці довільної форми та копії трудового договору між ним і працівником або розпорядчого акта про прийняття на роботу. Рішення про компенсацію або відмову в компенсації приймається базовим центром зайнятості протягом 10 робочих днів з дати отримання всіх необхідних даних. У разі прийняття рішення про компенсацію протягом 7 робочих днів між центром зайнятості та роботодавцем укладається договір.

Порядок компенсації витрат роботодавця на перепідготовку та підвищення кваліфікації прийнятих переселенців
Відповідно до статті 24-1 Закону України "Про зайнятість населення" та постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 № 696 одним із видів компенсацій витрат роботодавця є компенсація на перепідготовку та підвищення кваліфікації працевлаштованих внутрішньо переміщених осіб.
Компенсація витрат роботодавця, який працевлаштовує за направленням базового центру зайнятості зареєстрованого безробітного з числа внутрішньо переміщених осіб строком не менш як на 12 календарних місяців, на навчання здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Сума компенсації встановлюється в межах вартості навчання, але не може перевищувати 10-кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Для отримання компенсації роботодавець протягом 5 робочих днів після закінчення навчання працівника (але не пізніше ніж через 12 місяців з дня його працевлаштування) звертається до базового центру зайнятості із заявою довільної форми про компенсацію витрат за її навчання. До заяви додаються завірені в установленому порядку копії трудового договору між ним і працівником або розпорядчого акта про прийняття на роботу, договору роботодавця з професійно-технічним або вищим навчальним закладом, підприємством, установою чи організацією, які мають ліцензію на провадження діяльності з надання освітніх послуг, на навчання працівника, платіжних документів, які підтверджують сплату роботодавцем вартості навчання працівника та документа працівника про освіту державного зразка, що підтверджує факт навчання, відомості про розрахунковий рахунок роботодавця для перерахування коштів з відшкодування за навчання із зазначенням прізвища, імені та по батькові працівника.
У разі навчання працівника безпосередньо роботодавцем, який має ліцензію на провадження діяльності з надання освітніх послуг, він подає завірені належним чином копії наказів про зарахування особи на навчання та відрахування у зв'язку із закінченням навчання, документи, що підтверджують оплату вартості навчання та копію документа державного зразка про освіту працівника, що підтверджує факт навчання, відомості про розрахунковий рахунок роботодавця для перерахування коштів з відшкодування витрат за навчання.
Рішення про компенсацію приймається базовим центром зайнятості протягом 10 робочих днів з дати отримання всіх необхідних даних. Про прийняте рішення центр зайнятості письмово інформує роботодавця протягом 3-х робочих днів з дати його прийняття.

Застосування праці осіб з обмеженими фізичними можливостями
Про застосування праці інвалідів
Відповідно до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення" однією з категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, є інваліди. Такі додаткові гарантії забезпечуються, у тому числі:
- встановленням для роботодавців нормативу працевлаштування інвалідів;
- наданням роботодавцям дотацій за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення спеціальних робочих місць для інвалідів;
- компенсацією роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при працевлаштуванні інвалідів (детальна інформація наведена у розділі "Стимулювання роботодавців до створення нових та збереження існуючих робочих місць").
Встановлення нормативу працевлаштування інвалідів передбачено Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1-го робочого місця. Роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вказаного нормативу, забезпечують їх працевлаштування, звітують про таке працевлаштування.
При вирішенні питання працевлаштування інвалідів роботодавці мають право на одержання від державної служби зайнятості безоплатно консультацій з цих питань та подавати до місцевих центрів зайнятості форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" для добору інвалідів (детальна інформація наведена у розділі "Добір працівників за сприянням державної служби зайнятості").

Про звітність щодо застосування праці інвалідів
Відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, роботодавці, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, зобов’язані щороку (до 01 березня року, наступного за звітним) подавати звітність про зайнятість інвалідів до відділень Фонду соціального захисту інвалідів.
Звітність має подаватися за формою № 1-ПІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 200__ рік", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42. Порядок подання звітності регламентується інструкцією, затвердженою вказаним наказом і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за № 117/13384.
Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що роботодавці подають інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів до центрів зайнятості. Інформація має подаватися за формою звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Про дотації на створення спеціальних робочих місць для інвалідів
Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1836 (в редакції постанови від 23.11.2011 № 1234) затверджено Порядок надання дотації роботодавцю за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості.
Створенням спеціального робочого місця для інваліда з урахуванням його індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю є працевлаштування безробітного інваліда на наявне окреме робоче місце або наявну ділянку виробничої площі із здійсненням щодо них додаткових заходів з організації праці інваліда (пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання) або працевлаштування безробітного інваліда на нове робоче місце або нову ділянку виробничої площі, що створені із здійсненням додаткових заходів з організації праці інваліда (встановлення основного і додаткового устаткування, технічного обладнання).
Потреба у створенні для безробітного інваліда спеціального робочого місця та вимоги до нього встановлюються індивідуальною програмою реабілітації інваліда.
Дотація надається за умови, що трудовий договір з інвалідом, який працевлаштований за направленням центру зайнятості, не буде протягом 2-х років з дня працевлаштування інваліда розірвано з ініціативи роботодавця у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі шляхом реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи чи організації, скорочення чисельності працівників чи за угодою сторін.
Для отримання дотації роботодавець подає територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів документи, перелік яких визначено пунктом 5 вказаного Порядку. У разі прийняття позитивного рішення щодо надання дотації територіальне відділення Фонду соціального захисту інвалідів та базовий центр зайнятості укладають з роботодавцем протягом 10 робочих днів після прийняття рішення договір про надання дотації.
Розмір дотації не повинен перевищувати:
- 40 мінімальних заробітних плат, якщо таке місце створюється шляхом пристосування основного і додаткового устатковання, технічного обладнання на наявному робочому місці або на наявній ділянці виробничої площі;
- 100 мінімальних заробітних плат, якщо робоче місце створюється шляхом встановлення основного і додаткового устатковання, технічного обладнання у зв'язку з неможливістю пристосування наявного робочого місця або наявної ділянки виробничої площі чи відсутністю місць і ділянок.

Про документи, які подаються для отримання дотації на створення спеціального робочого місця для інваліда
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1836 (в редакції постанови від 23.11.2011 № 1234) затверджено Порядок надання дотації роботодавцю за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості.
Для отримання дотації роботодавець подає територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів:
- письмову заяву про отримання дотації;
- видану центром зайнятості довідку про те, що на підприємстві чисельність інвалідів за професією (спеціальністю), на яку працевлаштовується безробітний інвалід, не скорочувалася протягом останнього року більш як на 10 відсотків;
- видане центром зайнятості направлення на працевлаштування із зазначенням письмової згоди роботодавця на прийняття інваліда на спеціальне робоче місце;
- розрахунок розміру дотації, що включає вартість устатковання, технічного обладнання або його виготовлення, надання послуг з його доставки в межах території України, монтажу, пусконалагоджувальних робіт;
- довідку органів державної фіскальної служби про відсутність на день звернення заборгованості із сплати податків і зборів.

Недопущення дискримінації у сфері зайнятості
Про захист громадян від проявів дискримінації у сфері зайнятості населення
Національними законодавчими актами визначено, що держава гарантує особі, у тому числі найманому працівнику, право на захист від будь-яких проявів дискримінації у сфері праці та зайнятості населення за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших об'єднаннях громадян, статі, віку, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. До таких актів належить Конституція України, Кодекс законів про працю України, закони України “Про зайнятість населення”, “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”, “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”.
Питання протидії дискримінації у сфері праці та зайнятості є можливість умовно розділити на декілька напрямків:
- загальні питання протидії дискримінації;
- особливості формування рекламних оголошень про вакансії;
- забезпечення гендерної рівності;
- недопущення дискримінації щодо ВІЛ/СНІД інфікованих на робочих місцях.
Загальні питання запобігання та протидії дискримінації визначаються Законом України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”. Дія цього Закону поширюється на трудові відносини, у тому числі застосування роботодавцем принципу розумного пристосування. Форми дискримінації з боку роботодавців забороняються. Формами дискримінації є пряма та непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, утиск.
Дискримінацією є ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Підбурюванням до дискримінації є вказівки, інструкції або заклики до дискримінації стосовно особи та/або групи осіб за їх певними ознаками. Утиском є небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.

Про особливості формування рекламних оголошень про вакансії
Статтею 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям заборонено висувати будь-які вимоги дискримінаційного характеру в оголошеннях (рекламі) про роботу та під час проведення добору працівників, а також вимагати від осіб, які шукають роботу, подання відомостей про особисте життя.
Нормами частини 3 статті 11 вказаного Закону та статті 24-1 Закону України "Про рекламу" заборонено в оголошеннях (рекламі) про вакансії зазначати обмеження щодо віку кандидатів, пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати вимоги, що надають перевагу одній із статей, а також вимагати від осіб, які працевлаштовуються, надання відомостей про особисте життя.
У разі порушення вказаних вимог рекламодавець (роботодавець, який подав до засобу масової інформації рекламне оголошення) сплачує до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття штраф у 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати.
Про забезпечення гендерної рівності
Статтею 17 Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" визначено, що жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.
Роботодавець зобов'язаний:
- створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;
- забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов'язками;
- здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці;
- вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров'я умов праці;
- вживати заходів щодо унеможливлення випадків сексуальних домагань.
         Роботодавцям забороняється вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей. Роботодавці можуть здійснювати позитивні дії, спрямовані на досягнення збалансованого співвідношення жінок і чоловіків у різних сферах трудової діяльності, а також серед різних категорій працівників.
Про недопущення дискримінації щодо ВІЛ/СНІД інфікованих на робочих місцях
Відповідно до статті 2-1 Кодексу законів про працю України заборонено будь-яку дискримінацію у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від, у тому числі, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД.
Загальнодержавною цільовою соціальною програмою протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки передбачено запровадження постійного соціального діалогу у сфері трудових відносин між органами виконавчої влади, роботодавцями і профспілками щодо людей, які живуть з ВІЛ, та хворих на СНІД (запобігання дискримінації, формування толерантного ставлення до людей, які живуть з ВІЛ, та дотримання їх прав, безпечних щодо інфікування ВІЛ умов праці).
За рекомендаціями Міжнародної організації праці проблема ВІЛ/СНІД повинна розглядатися як проблема у сфері праці - як будь-яка інша проблема, пов'язана з захворюваннями працівників та умовами їх праці. Не повинно бути ніякої дискримінації працівників у зв'язку з дійсним або приписуваним ВІЛ-інфікуванням. Роботодавці мають надавати працівникам інформацію і проводити навчання про ВІЛ і шляхи його передачі. Не повинно бути обов'язкового тестування на СНІД при прийомі на роботу (крім випадків, передбачених законодавством). Не допускається вимагання від кандидатів на роботу надання особистих відомостей про наявність ВІЛ-інфекції.
Профілактика настання страхових випадків
Про види профілактичних заходів
Відповідно до статті 7-1 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" при виникненні страхового ризику Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) може здійснювати заходи, спрямовані на запобігання настанню страхових випадків, у межах коштів, передбачених бюджетом Фонду на такі цілі. Страховим ризиком є обставини, внаслідок яких особи можуть втратити роботу і потребують матеріальної підтримки та соціальних послуг. До таких обставин належить вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці або перепрофілюванням підприємства, тимчасовим припиненням виробництва.
До профілактичних заходів належать:
- фінансування витрат роботодавця на оплату праці працівників, яких з метою запобігання вивільненню тимчасово переведено за їх згодою на іншу роботу (до 6 місяців протягом року) за умови збереження за ними основного місця роботи (Порядок фінансування витрат роботодавця на оплату праці працівників, яких з метою запобігання вивільненню тимчасово переведено за їх згодою на іншу роботу (до 6 місяців протягом року) за умови збереження за ними основного місця роботи, затверджено постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 29.01.2009 N 94, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 березня 2009 р. за N 244/16260 (із змінами));
- фінансування витрат роботодавця на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації працівників, щодо яких є загроза вивільнення у зв'язку з реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, тимчасовим припиненням виробництва, за умови збереження за працівниками місця роботи (Порядок фінансування витрат роботодавця на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації працівників, щодо яких є загроза вивільнення у зв'язку з реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, тимчасовим припиненням виробництва, за умови збереження за працівниками місця роботи, затверджено постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 29.01.2009 N 94, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 березня 2009 р. за N 245/16261 (із змінами));
- інші профілактичні заходи, визначені правлінням Фонду.
Проведення профілактичних заходів не поширюється на бюджетні, комунальні та неприбуткові організації. Щодо осіб, які отримують допомогу по частковому безробіттю відповідно до статті 47 Закону України "Про зайнятість населення", профілактичні заходи не застосовуються.

Про фінансування витрат на оплату праці
Умови, механізм фінансування за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) частини витрат роботодавця на оплату праці працівників, яких з метою запобігання вивільненню тимчасово переведено за їх згодою на іншу роботу (додатково створене робоче місце (місця)) за умови збереження за ними основного місця роботи, визначені Порядком фінансування витрат роботодавця на оплату праці працівників, яких з метою запобігання вивільненню тимчасово переведено за їх згодою на іншу роботу (до 6 місяців протягом року) за умови збереження за ними основного місця роботи (затверджений постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 29.01.2009 N 94 (із змінами)).
Додатково створеним робочим місцем є робоче місце, яке додатково (на строк до 6 місяців) створює роботодавець для тимчасового (до 6 місяців протягом року) переведення працівника за його згодою з метою запобігання його вивільненню. Тимчасовим припиненням діяльності є вимушене тимчасове скорочення нормальної чи встановленої у роботодавця відповідно до законодавства тривалості робочого часу, що виникає з обставин, незалежних від роботодавця, не носить регулярний чи сезонний характер і є невідворотним.
За рахунок коштів Фонду фінансується частина витрат роботодавця на заробітну плату одного працівника, переведеного на додатково створене робоче місце, у розмірі мінімальної заробітної плати, суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності осіб.
Витрати на оплату праці фінансуються роботодавцю у разі виникнення у працівників страхового ризику через тимчасове припинення діяльності, що триває не менше одного місяця на дату подання відповідної заяви, що надається до базового центру зайнятості та охоплює чисельність працівників, визначених пунктом 2.2 вказаного Порядку.
Розгляд питання про можливість фінансування роботодавцю витрат на оплату праці здійснюється комісією, створення якої ініціює регіональний центр зайнятості. Для розгляду питання щодо фінансування з Фонду витрат на оплату праці роботодавець подає до базового центру зайнятості - заяву та визначений Порядком перелік документів, на розгляд комісії до регіонального центру зайнятості роботодавець додатково подає визначені Порядком документи. Комісія розглядає питання про виділення коштів для фінансування витрат на оплату праці роботодавцю протягом 5 робочих днів з дня надходження документів до регіонального центру зайнятості.
Про прийняте рішення базовий центр зайнятості повідомляє роботодавця протягом 3 робочих днів. Роботодавець протягом 5 робочих днів підписує договір щодо фінансування витрат на оплату праці за рахунок коштів Фонду та надає базовому центру зайнятості копії наказів або витяг з наказу про переведення працівників за їх згодою на додатково створені робочі місця та копії трудових книжок (титульна сторінка та сторінка із записом про переведення на іншу роботу, засвідчені в установленому порядку).

Про фінансування витрат на професійну перепідготовку
Умови та механізм фінансування витрат роботодавця на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації працівників (далі – навчання працівників), щодо яких є загроза вивільнення у зв'язку з реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, тимчасовим припиненням виробництва, за умови збереження за працівниками місця роботи, визначені Порядком фінансування витрат роботодавця на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації працівників, щодо яких є загроза вивільнення у зв'язку з реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, тимчасовим припиненням виробництва, за умови збереження за працівниками місця роботи, затверджено постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 29.01.2009 N 94 (із змінами).
Навчання працівників організовується роботодавцем за погодженням базових центрів зайнятості у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах. Фінансування витрат роботодавця на навчання працівників здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) в межах коштів, передбачених на ці цілі у бюджеті Фонду, у разі організації роботодавцем зазначеного навчання у період реорганізації або перепрофілювання підприємства, тимчасового припинення виробництва за умови збереження за працівниками місця роботи на підприємстві протягом одного року після закінчення навчання. Трудовий договір з працівником після навчання не може бути розірвано роботодавцем з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40, пунктом 1 статті 36, частиною третьою статті 38 Кодексу Законів про працю України, протягом зазначеного періоду.
Підприємство звертається до базового центру зайнятості із заявою та визначеним у вказаному Порядку комплектом документів. Подані документи протягом 3-х робочих днів аналізуються та подаються базовим центром зайнятості на розгляд комісії, яка створюється регіональним центром зайнятості. Комісія розглядає питання про виділення коштів для оплати за навчання працівників протягом 5 робочих днів. Рішення про виділення коштів роботодавцю в термін до 3-х робочих днів приймає директор регіонального центру зайнятості, воно оформлюється наказом та письмово доводиться базовим центром зайнятості до роботодавця. Прийняте рішення є підставою для укладання договору на фінансування витрат роботодавця на навчання працівників між роботодавцем та регіональним центром зайнятості.

Прес-реліз

ринок праці: мовою цифр

 Ситуація на ринку праці Голованівського району характеризується постійним попитом на фахівців (5,0%), працівників в сільському та лісовому господарстві (56%), в переробній промисловості (26%), торгівлі(6%). Протягом січня-вересня місяців 2018 року до центру зайнятості надійшло 853 вакансії від 121 роботодавця.

Станом на 01 жовтня 2018 року в центрі зайнятості було зареєстровано 310 безробітних громадян, з  яких 67% особи що проживають в сільській місцевості (217осіб) ,51 % складали  жінки, 25% – молодь  віком до 35 років, 49% - особи, які мають додаткові гарантії щодо сприяння у працевлаштуванні, майже кожен п’ятий безробітний працівники сільського господарства.

Протягом січня-вересня місяців 2018 року статус безробітного мали 923 особи, з них отримали статус безробітного безпосередньо протягом 8 місяців поточного року 432 особи.

За сприяння служби зайнятості протягом січня-вересня місяців 2018 року районним центром зайнятості працевлаштовані 724 особи з яких 363 особи безробітні громадяни. Рівень  працевлаштування  безробітних  громадян становив 38,4%.

Брали участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру  396 осіб з числа безробітних. Рівень залучення безробітних громадян до участі у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру склав 42,8%.

Проходили професійне навчання за направленням служби зайнятості 212 осіб, рівень охоплення професійним навчанням становив 21,0%.

Станом на 01 жовтня 2018 року кількість вакансій у базі даних центру зайнятості становила 73 од.  У  середньому  на одну  вакансію  претендувало  майже 4 особи з числа безробітних.

Станом на 01 жовтня 2018 року 251 особа отримує допомогу по безробіттю.

 Для уточнюючої інформації звертайтеся до відділу надання соціальних послуг Голованівського районного центру зайнятості, тел. 2-23-42, 2-26-25,.

Прес-реліз

ринок праці: мовою цифр

 Ситуація на ринку праці Голованівського району характеризується постійним попитом на фахівців (5,0%), працівників в сільському та лісовому господарстві (56%), в переробній промисловості (26%), торгівлі(6%). Протягом січня-серпня місяців 2018 року до центру зайнятості надійшло 732 вакансії від 112 роботодавців.

Станом на 01 вересня 2018 року в центрі зайнятості було зареєстровано 325 безробітних громадян, з  яких 67% особи що проживають в сільській місцевості (217осіб) ,51 % складали  жінки, 25% – молодь  віком до 35 років, 49% - особи, які мають додаткові гарантії щодо сприяння у працевлаштуванні, майже кожен п’ятий безробітний працівники сільського господарства.

Протягом січня-серпня місяців 2018 року статус безробітного мали 885 осіб, з них отримали статус безробітного безпосередньо протягом 8 місяців поточного року 394 осіб.

За сприяння служби зайнятості протягом січня-серпня місяців 2018 року районним центром зайнятості працевлаштовані 642 особи з яких 340 осіб безробітні громадяни. Рівень  працевлаштування  безробітних  громадян становив 38,4%.

Брали участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру  379 осіб з числа безробітних. Рівень залучення безробітних громадян до участі у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру склав 42,8%.

Проходили професійне навчання за направленням служби зайнятості 186 особи, рівень охоплення професійним навчанням становив 21,0%.

Станом на 01 вересня 2018 року кількість вакансій у базі даних центру зайнятості становила 83 од.  У  середньому  на одну  вакансію  претендувало  майже 4 особи з числа безробітних.

Станом на 01 вересня 2018 року 276 осіб отримували допомогу по безробіттю.

 Для уточнюючої інформації звертайтеся до відділу надання соціальних послуг Голованівського районного центру зайнятості, тел. 2-23-42, 2-26-25,.

Прес-реліз

ринок праці: мовою цифр

 Ситуація на ринку праці Голованівського району характеризується постійним попитом на фахівців (4,0%), працівників в сільському та лісовому господарстві (67%), в переробній промисловості (24%), торгівлі(5%). Протягом січня-липня місяців 2018 року до центру зайнятості надійшло 635 вакансій від 104 роботодавців.

Станом на 01 серпня 2018 року в центрі зайнятості було зареєстровано 340 безробітних громадян, з  яких 69% особи що проживають в сільській місцевості (236 осіб) ,43 % складали  жінки, 29% – молодь  віком до 35 років, 41% - особи, які мають додаткові гарантії щодо сприяння у працевлаштуванні, майже кожен п’ятий безробітний працівники сільського господарства.

Протягом січня-липня місяців 2018 року статус безробітного мали 856 осіб, з них отримали статус безробітного безпосередньо протягом 7 місяців поточного року 365 осіб.

За сприяння служби зайнятості протягом січня-липня місяців 2018 року районним центром зайнятості працевлаштовані 564 особи з яких 319 осіб безробітні громадяни. Рівень  працевлаштування  безробітних  громадян становив 37%.

Брали участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру  350 осіб з числа безробітних. Рівень залучення безробітних громадян до участі у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру склав 41%.

Проходили професійне навчання за направленням служби зайнятості 184 особи, рівень охоплення професійним навчанням становив 21,4%.

Станом на 01 серпня 2018 року кількість вакансій у базі даних центру зайнятості становила 73 од.  У  середньому  на одну  вакансію  претендувало  майже 5  осіб з числа безробітних.

Станом на 01 серпня 2018 року 293 особи отримували допомогу по безробіттю.

 Для уточнюючої інформації звертайтеся до відділу надання соціальних послуг Голованівського районного центру зайнятості, тел. 2-23-42, 2-26-25,.

Прес-реліз

ринок праці: мовою цифр

 Ситуація на ринку праці Голованівського району характеризується постійним попитом на фахівців (4,0%), працівників в сільському та лісовому господарстві (67%), в переробній промисловості (24%), торгівлі(5%). Протягом січня-червня місяців 2018 року до центру зайнятості надійшло 564 вакансії від 93 роботодавців.

Станом на 01 липня 2018 року в центрі зайнятості було зареєстровано 346 безробітних громадян, з  яких 70% особи що проживають в сільській місцевості (242 особи) ,42 % складали  жінки, 29% – молодь  віком до 35 років, 41% - особи, які мають додаткові гарантії щодо сприяння у працевлаштуванні, майже кожен п’ятий безробітний працівники сільського господарства.

Протягом січня-червня місяців 2018 року статус безробітного мали 817 осіб, з них отримали статус безробітного безпосередньо протягом 6 місяців поточного року 326 осіб.

За сприяння служби зайнятості протягом січня-червня місяців 2018 року районним центром зайнятості працевлаштовані 507 осіб з яких 302 особи безробітні громадяни. Рівень  працевлаштування  безробітних  громадян становив 37%.

Брали участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру  337 особи з числа безробітних. Рівень залучення безробітних громадян до участі у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру склав 41%.

Проходили професійне навчання за направленням служби зайнятості 183 особи, рівень охоплення професійним навчанням становив 22%.

Станом на 01 липня 2018 року кількість вакансій у базі даних центру зайнятості становила 65 од.  У  середньому  на одну  вакансію  претендувало  більше 5  осіб з числа безробітних.

Станом на 01 липня 2018 року 296 осіб отримували допомогу по безробіттю.

 Для уточнюючої інформації звертайтеся до відділу надання соціальних послуг Голованівського районного центру зайнятості, тел. 2-23-42, 2-26-25,.

Прес-реліз
ринок праці: мовою цифр

 Ситуація на ринку праці Голованівського району характеризується постійним попитом на фахівців (5,0%), працівників в сільському та лісовому господарстві (66%), в переробній промисловості (23%), торгівлі(5%). Протягом січня-квітня місяців 2018 року до центру зайнятості надійшло 418 вакансій від 76 роботодавців.
Станом на 01 травня 2018 року в центрі зайнятості було зареєстровано 386 безробітних громадян, з  яких 74% особи що проживають в сільській місцевості (285 осіб) ,51 % складали  жінки, 26% – молодь  віком до 35 років, 45% - особи, які мають додаткові гарантії щодо сприяння у працевлаштуванні,  кожен третій безробітний працівники сільського господарства.
Протягом січня-квітня місяців 2018 року статус безробітного мали 718 осіб, з них отримали статус безробітного безпосередньо протягом 4 місяців поточного року 227 осіб.
За сприяння служби зайнятості протягом січня-кітня місяців 2018 року районним центром зайнятості працевлаштовані 335 осіб з яких 223 особи безробітні громадяни. Рівень  працевлаштування  безробітних  громадян становив 31%.
Брали участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру  283 особи з числа безробітних. Рівень залучення безробітних громадян до участі у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру склав 39%.
Проходили професійне навчання за направленням служби зайнятості 162 особи, рівень охоплення професійним навчанням становив 23%.
Станом на 01 травня 2018 року кількість вакансій у базі даних центру зайнятості становила 104 од.  У  середньому  на одну  вакансію  претендувало   майже 4  особи з числа безробітних.
Станом на 01 травня 2018 року 311 осіб отримували допомогу по безробіттю.
 Для уточнюючої інформації звертайтеся до відділу надання соціальних послуг Голованівського районного центру зайнятості, тел. 2-23-42, 2-26-25,.

Прес-реліз
ринок праці: мовою цифр

 Ситуація на ринку праці Голованівського району характеризується постійним попитом на фахівців (7,0%), працівників в сільському та лісовому господарстві (46%), в переробній промисловості (33%), торгівлі(6%). Протягом січня-березня місяців 2018 року до центру зайнятості надійшло 297 вакансії від 60 роботодавців.
Станом на 01 квітня 2018 року в центрі зайнятості було зареєстровано 536 безробітних громадян, з  яких 82% особи що проживають в сільській місцевості (439 осіб) ,43 % складали  жінки, 28% – молодь  віком до 35 років, 44% - особи, які мають додаткові гарантії щодо сприяння у працевлаштуванні,  кожен другий безробітний працівники сільського господарства.
Протягом січня-кітня місяців 2018 року статус безробітного мали 671 особа, з них отримали статус безробітного безпосередньо в першому кварталі поточного року 180 осіб.
За сприяння служби зайнятості протягом січня-березня місяців 2018 року районним центром зайнятості працевлаштовані 121 особа з яких 63 особи безробітні громадяни. Рівень  працевлаштування  безробітних  громадян становив 9%.
Брали участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру  171 особа з числа безробітних. Рівень залучення безробітних громадян до участі у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру склав 25%.
Проходили професійне навчання за направленням служби зайнятості 133 особи, рівень охоплення професійним навчанням становив 20%.
Станом на 01 квітня 2018 року кількість вакансій у базі даних центру зайнятості становила 167 од.  У  середньому  на одну  вакансію  претендувало  3  особи з числа безробітних.
Станом на 01 квітня 2018 року 454 особи отримували допомогу по безробіттю.
 Для уточнюючої інформації звертайтеся до відділу надання соціальних послуг Голованівського районного центру зайнятості, тел. 2-23-42, 2-26-25,.

Прес-реліз
ринок праці: мовою цифр

 Ситуація на ринку праці Голованівського району характеризується постійним попитом на фахівців (7,0%), працівників в сільському та лісовому господарстві (35%), в переробній промисловості (28%). Протягом січня 2018 року до центру зайнятості надійшло 65 вакансії від 28 роботодавців.
Станом на 01 лютого 2018 року в центрі зайнятості було зареєстровано 571 безробітних громадян, з  яких 76% особи що проживають в сільській місцевості ,41 % складали  жінки, 26% – молодь  віком до 35 років, 45% - особи, які мають додаткові гарантії щодо сприяння у працевлаштуванні,  кожен другий безробітний працівники сільського господарства, проживають у сільській місцевості 439 осіб.
Протягом січня  2018 року статус безробітного мали 602 особи, з них отримали статус безробітного безпосередньо в січні 111 осіб.
За сприяння служби зайнятості протягом січня місяців 2018 року районним центром зайнятості працевлаштовані 19 осіб з яких 5 безробітні громадяни. Рівень  працевлаштування  безробітних  громадян становив 1%.
Брали участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру  36 особи з числа безробітних. Рівень залучення безробітних громадян до участі у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру склав 6%.
Проходили професійне навчання за направленням служби зайнятості 11 осіб, рівень охоплення професійним навчанням становив 1,8%.
Станом на 01 лютого 2018 року кількість вакансій у базі даних центру зайнятості становила 52 од.  У  середньому  на одну  вакансію  претендувало  6  осіб з числа безробітних.
Станом на 01 лютого 2018 року 500 осіб отримували допомогу по безробіттю.
 Для уточнюючої інформації звертайтеся до відділу надання соціальних послуг Голованівського районного центру зайнятості, тел. 2-23-42, 2-26-25,.

Ситуація на ринку праці Голованівського району характеризується постійним попитом на фахівців державного управління (7%), в освіті (6%), в охороні здоров’я (6%) працівників в сільському та лісовому господарстві (41%), в переробній промисловості (24%), в торгівлі (8%). Протягом 2017 року до центру зайнятості надійшло 931 вакансія від 129 роботодавців.
Станом на 01 січня 2018 року в центрі зайнятості було зареєстровано 491 безробітних громадян, з  яких 40% складали  жінки, 29% – молодь  віком до 35 років, 42% - особи, які мають додаткові гарантії щодо сприяння у працевлаштуванні, майже кожен третій безробітний належав до сільських мешканців. Із загальної кількості перебуваючи на обліку безробітних станом на 1 січня 2018 року 413 осіб отримують допомогу по безробіттю.
У 2017 року статус безробітного мали 1373 особи, з них отримали статус безробітного безпосередньо в грудні місяці 136 осіб.
За сприяння служби зайнятості протягом 2017 року районним центром зайнятості працевлаштовані 490 безробітних громадян. Рівень  працевлаштування  безробітних  громадян становив 35,7%.
Брали участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру  461 особа. Рівень залучення безробітних громадян до участі у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру склав 33,6%.
Проходили професійне навчання за направленням служби зайнятості 240 осіб, рівень охоплення професійним навчанням становив 17,5%.
Станом на 01 січня 2018 року кількість вакансій у базі даних центру зайнятості становила 33 одиниці.  У  середньому  на одну  вакансію  претендувало  15  осіб з числа безробітних.
   Для уточнюючої інформації звертайтеся до відділу надання соціальних послуг Голованівського районного центру зайнятості, тел. 2-23-42, 2-26-25,.

ринок праці: мовою цифр

 Ситуація на ринку праці Голованівського району характеризується постійним попитом на фахівців (8,0%), працівників в сільському та лісовому господарстві (48%), в переробній промисловості (21%). Протягом січня-жовтня 2017 року до центру зайнятості надійшло 832 вакансії від 121 роботодавця.
Станом на 01 листопада 2017 року в центрі зайнятості було зареєстровано 324 безробітних громадян, з  яких 49 % складали  жінки, 31% – молодь  віком до 35 років, 44% - особи, які мають додаткові гарантії щодо сприяння у працевлаштуванні, майже кожен другий безробітний належав до сільських мешканців.
У січні-жовтні 2017 року статус безробітного мали 1124 особи, з них отримали статус безробітного безпосередньо в вересні 42 особи.
За сприяння служби зайнятості протягом 10 місяців 2017 року районним центром зайнятості працевлаштовані 465 безробітні громадяни. Рівень  працевлаштування  безробітних  громадян становив 41,4%.
Брали участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру  442 особи. Рівень залучення безробітних громадян до участі у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру склав 39,3%.
Проходили професійне навчання за направленням служби зайнятості 237 осіб, рівень охоплення професійним навчанням становив 21,1%.
Станом на 01 листопада 2017 року кількість вакансій у базі даних центру зайнятості становила 52 од.  У  середньому  на одну  вакансію  претендувало  6  осіб з числа безробітних.
Станом на 01 листопада 2017 року 253 особи отримували допомогу по безробіттю.
 Для уточнюючої інформації звертайтеся до відділу надання соціальних послуг Голованівського районного центру зайнятості, тел. 2-23-42, 2-26-25,.

Прес-реліз
ринок праці: мовою цифр

 Ситуація на ринку праці Голованівського району характеризується постійним попитом на фахівців (8,0%), працівників в сільському та лісовому господарстві (48%), в переробній промисловості (21%). Протягом січня-вересня 2017 року до центру зайнятості надійшло 741 вакансія від 105 роботодавців.
Станом на 01 жовтня 2017 року в центрі зайнятості було зареєстровано 364 безробітних громадян, з  яких 44,2 % складали  жінки, 28,6% – молодь  віком до 35 років, 44,2% - особи, які мають додаткові гарантії щодо сприяння у працевлаштуванні, майже кожен другий безробітний належав до сільських мешканців.
У січні-вересні 2017 року статус безробітного мали 1082 особи, з них отримали статус безробітного безпосередньо в вересні 58 осіб.
За сприяння служби зайнятості протягом 9 місяців 2017 року районним центром зайнятості працевлаштовано 412 безробітних громадян. Рівень  працевлаштування  безробітних  громадян становив 38,1%.
Брали участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру  430 осіб. Рівень залучення безробітних громадян до участі у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру склав 39,8%.
Проходили професійне навчання за направленням служби зайнятості 235 осіб, рівень охоплення професійним навчанням становив 21,7%.
Станом на 01 жовтня 2017 року кількість вакансій у базі даних центру зайнятості становила 63 од.  У  середньому  на одну  вакансію  претендувало  6  осіб з числа безробітних.
Станом на 01 жовтня 2017 року 284 особи отримували допомогу по безробіттю.
 Для уточнюючої інформації звертайтеся до відділу надання соціальних послуг Голованівського районного центру зайнятості, тел. 2-23-42, 2-26-25,.

Статистична довідка щодо діяльності Голованівського районного центру зайнятості у січні - липні 2017 році:
• соціальними послугами Голованівського районного центру зайнятості скористались 1070 осіб, з них 986 осіб  мали статус безробітного;
• за сприянням Голованівського районного центру зайнятості знайшли роботу 356 осіб з числа безробітних;
• працевлаштовано на нові робочі місця 3 безробітних шляхом виплати роботодавцям компенсацій ЄВ на заробітну плату прийнятих осіб;
• мали змогу отримати нову професію або підвищити кваліфікацію 193 безробітних;
• взяли участь в громадських роботах та роботах тимчасового характеру - 398 осіб;
• за посередництва центру зайнятості укомплектовано 571 вакансію;
• мали потребу в робочій силі 95 роботодавців.

Прес-реліз
ринок праці: мовою цифр

 Ситуація на ринку праці Голованівського району характеризується постійним попитом на фахівців (8,0%), працівників в різних галузях економіки. Протягом січня-червня 2017 року до центру зайнятості надійшло 496 вакансій.
Станом на 01 липня 2017 року в центрі зайнятості було зареєстровано 459 безробітних громадян, з  яких 41,6 % складали  жінки, 26,8% – молодь  віком до 35 років, 42,6% - особи, які мають додаткові гарантії щодо сприяння у працевлаштуванні, майже кожен другий безробітний належав до сільських мешканців.
У січні-червні 2017 року статус безробітного мали 960 осіб, з них отримали статус безробітного безпосередньо в червні 39 осіб.
За сприяння служби зайнятості протягом першого півріччя 2017 року районним центром зайнятості працевлаштовано 313 безробітних громадян. Рівень  працевлаштування  безробітних  громадян становив 32,6%.
Брали участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру  380 осіб. Рівень залучення безробітних громадян до участі у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру склав 39,6 %.
Проходили професійне навчання за направленням служби зайнятості 187 осіб, рівень охоплення професійним навчанням становив 19,5%.
Станом на 01 липня 2017 року кількість вакансій у базі даних центру зайнятості становила 43 од.  У  середньому  на одну  вакансію  претендувало  11  осіб з числа безробітних.
Станом на 01 липня 2017 року 354 особи отримували допомогу по безробіттю.
 Для уточнюючої інформації звертайтеся до відділу надання соціальних послуг Голованівського районного центру зайнятості, тел. 2-23-42, 2-26-25,.