Згідно Плану виставкової діяльності та інших інформаційних заходів на 2018 рік до 29-річниці виведення військ з республіки Афганістан 14 лютого 2018 року в кімнаті пам’яті учасників бойових дій в Афганістані при районному Будинку культури проведено Урок пам’яті «Афганістан. Їх долі обпалені війною» для учнів 11 групи ПТУ №38. На урок були запрошені воїни-інтернаціоналісти: голова спілки ветеранів Афганістану Голованівського району - Томашевський Василь Борисович та заступник директора ПТУ №38 з навчально-виробничої роботи – Мороченець Микола Володимирович.
З 25 грудня 1979 року до 15 лютого 1989 року - 3340 днів тривала Афганська війна. Триває вона і сьогодні, але без участі наших солдат. А тоді, йдучи на пекло, вони вірили, що несуть визволення приниженим та поневоленим, що йдуть захищати нове життя.
Кажуть, що час – найкращі ліки, хоча роки минають, а пам'ять вперто усіх вертає назад.
25 грудня 1979 року, за рішенням Політбюро КПРС, очолюваного Л.І.Брежнєвим, війська Радянського Союзу увійшли до Афганістану для підтримки прокомуністичного режиму Народно-демократичної партії Афганістану. Спочатку радянські війська розташувалися гарнізонами у великих містах країни, а згодом поступово були втягнуті в бойові дії по всій території Афганістану.
& Ми повинні розуміти трагізм участі в афганській війні мирних людей Радянського Союзу. У цій війні загинуло понад 15 тисяч наших солдат, 35 тисяч було поранено, тисячі потрапили в полон.
До складу радянського контингенту входили: управління 40-ї армії з частинами забезпечення і обслуговування, 4 дивізії, 5 окремих бригад, 4 окремі полки, 4 полки бойової авіації, 3 вертолітні полки, 1 трубопровідна бригада, 1 бригада матеріального забезпечення. Присутність чужоземних військ викликала стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1983-1985 роки.
З Голованівського району виконувати інтернаціональний обов’язок призвано 129 юнаків, 7 з яких не повернулися додому.
Дорогою ціною розплачувались наші юнаки. Як страшно помирати у 18-19 років, коли ще тільки починається життя.
Афганську війну пройшли більше 160 тисяч українців, з яких 2378 загинули, 67 вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили в полон. Поранення отримали більше 8000 українців, з них 4687 повернулися додому інвалідами. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям, з них – 12 українцям.
Кількість загиблих збільшувалася б з кожним днем, аж поки керівництво СРСР на чолі з М.Горбачовим визнало помилковим рішення попередників і з кінця 1986 року пішло поетапне виведення військ з Афганістану. Однак військові дії не припинялися. 14 квітня 1988 року в Швейцарії міністрами закордонних справ Афганістану і Пакистану підписані Женевські угоди про політичне врегулювання ситуації в Афганістані. Радянський Союз зобов’язався вивести свій контингент військ в 9-ти місячний термін, починаючи з 15 травня 1988 року. США і Пакистан зі свого боку повинні були припинити підтримувати маджахедів.
15 лютого 1989 року ступаючи по мосту через річку Амудар’ю, генерал 40-ї армії Громов символізував закінчення для радянських військ Афганської війни.
Давайте і ми з вами будемо пам’ятати воїнів-ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну і для кого вона триває й досі у спогадах, у снах, у думках. Вони цього заслуговують.