Розвиток сімейних форм виховання, підтримка прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу не вирішують питання інтернатних закладів. Важко знайти родину, яка виявить бажання опікуватись дітьми з обмеженими можливостями, соціально-занедбаними, схильними до протиправної поведінки, або одразу взяти відповідальність за декілька дітей з однієї родини. Не підлягає сумніву, що випускникам інтернатних закладів важче знайти своє місце в житті. Роками дитина перебувала на повному державному утриманні, коли всі побутові проблеми за нього вирішували вчителі, вихователі та інші працівники закладу. Дитина навіть не замислювалась над тим, скільки людей забезпечують її комфортне існування. Доросле самостійне життя, яке починається одразу по закінченні закладу, потребує інших знань…