Зродились ми великої години

З пожеж війни і полум’я вогнів.

Плекав нас біль за долю України,

Зростив нас гнів і лють на ворогів.

Дорогі співвітчизники!

Шановні гості!

Це – слова «Маршу нової армії», який сьогодні уперше пролунає на нашому військовому параді. Створили його на основі легендарної пісні, написаної наприкінці двадцятих років минулого століття. І символізує він нерозривний зв’язок між різними поколіннями борців за свободу Вітчизни.

Воістину «великою годиною» для нас, українців, стали останні чотири з половиною роки. Ми пережили неймовірні випробування війною та економічною кризою, що її спричинила російська агресія. Від рук ворога полягли тисячі й тисячі українців – військових та цивільних; чоловіків, жінок, дітей. Нас тестували і на міцність, і на розрив. Намагалися розділити народ і розчленувати країну. Пробували заблокувати наш рух до Європи. Хотіли загнати волелюбний народ назад в осоружне імперське стійло.

Слава Богові і подяка кожному українцю за те, що ми з вами вистояли. І не просто вижили у лихолітті, а й наростили міцні м’язи. Стали сильнішими і впевненішими в собі і власних можливостях. На майбутні роки й десятиліття заклали основу для руху вперед – з чіткими стратегічними орієнтирами на Європейський Союз та НАТО.

Дорогі українці!

Цей рік особливий тим, що відзначаємо століття незалежності УНР, проголошеної Четвертим універсалом Центральної Ради. Наближається і сто років Акту злуки, коли УНР та ЗУНР об’єдналися в єдину соборну українську державу. Українська національна революція, визвольні змагання початку минулого століття тривали приблизно чотири роки, але державу тоді втратили. Наші предки не встояли у тій війні з Росією. Так само, як свого часу не встояли наші гетьмани Іван Виговський та Іван Мазепа. Причини були різні, але результат один і той же: довгі роки трагічної залежності від імперії з репресіями, голодоморами. Зі спробами знищити українську мову і розчинити український народ на неозорих просторах Євразії.

Перед нашим поколінням постало завдання розірвати фатальне історичне коло. Зробити так, щоб українську незалежність, як раніше, не вимірювали місяцями чи декількома роками. І потім довгими десятиліттями бездержавності не оплакували її втрату. Не аналізували причин чергової поразки. А щоби пишалися перемогами і гордилися успіхами.

За чотири роки війни, яку Росія розв’язала проти України, ми з вами зберегли державу і зміцнили її. Нація консолідувалася на засадах захисту країни і патріотизму. Ми з вами створили сильну армію. І кропіткою роботою наших дипломатів забезпечили міжнародну політико-дипломатичну підтримку незалежності України.

І, головне, ми твердо обрали власний шлях розвитку. І не маємо права з нього зійти на догоду зовнішнім ворогами та їх агентам усередині країни.

Перше. Ми розриваємо всі пута, які пов’язують нас з Російською імперією та Радянським Союзом. Зробити незалежність незворотною, Україну – великою та сильною, без жодної перспективи повернення в зону російського впливу – це головне завдання нашого покоління. Це – завдання суспільства і обраної ним влади.

Друге. Ми, українці, йдемо своїм шляхом і розуміємо, що насамперед маємо спиратися на власні сили. Використовувати багатства країни в інтересах народу і наступних поколінь. Україна має жорстко захищати свої національні інтереси. Зовнішня допомога для нас все ще важлива, але насамперед маємо допомогти самі собі.

Третє. Конкретними кроками зміцнити незалежність. Вже понад рік діє безвізовий режим для поїздок українців до Євросоюзу. Ми невідворотно стаємо частиною європейського простору. Це зміцнює нашу політичну незалежність.

Набула чинності Угода про асоціацію та зону вільної торгівлі з Європейським Союзом. І як результат і наслідок частка експорту до ЄС становить тепер майже 43 % проти 32 % ще чотири чи п’ять років тому. Чітка європейська стратегія дала нам можливість компенсувати величезні втрати, яких ми зазнали внаслідок політично вмотивованого закриття Росією і свого ринку, і транзиту для третіх країн для українських товарів. Вона, Росія, більше не зможе нас шантажувати, тому що ми посилили нашу економічну незалежність.

Із осені шістнадцятого року – вчора була вже тисяча днів, - як ми не купуємо газу в Росії. Український «Нафтогаз» блискуче обіграв Газпром в Стокгольмському арбітражі, принісши до державної кишені 4,6 млрд доларів. Так здобуваємо нашу енергетичну незалежність.

Четверте, на чому хотів би окремо наголосити. Не може бути вільним тіло, коли душа - в полоні. Нехай сьогодні нас почують у Константинополі, в Москві та Ватикані. Ми маємо твердий намір розрубати останній вузол, яким імперія відчайдушно намагається нас прив’язати до себе. Ми сповнені рішучості покласти край протиприродному та неканонічному перебуванню вагомої частини нашої православної спільноти у залежності від російської церкви. Церкви, яка освячує гібридну війну Путіна проти України, яка день і ніч молиться за російську владу і за військо - теж російське.

Хрещення прийшло до нас від Константинопольської Церкви-Матері. І саме з Києва розійшлося широкими просторами Східної Європи. Українське християнство має понад тисячолітню історію, власну богословську, літургійну і церковну традицію. Зараз, коли ми відновили і захистили державну незалежність України із столицею в Києві, немає жодних причин для того, щоб серед інших помісних Православних Церков не було рівної їм Помісної Православної Церкви України.

Питання Томосу про автокефалію для Православної Церкви України виходить далеко за межі релігійного. Воно з того ж ряду, що зміцнення армії; що захист мови; що боротьба за членство в Євросоюзі та НАТО. Це – ще один стратегічний орієнтир на нашому історичному шляху. Це - вагома складова нашої незалежності.

Інтеграція до європейського та євроатлантичного простору – надійний спосіб забезпечити безпеку, розвиток України та гідні умови життя для людей. Така інтеграція - стовідсоткова гарантія нашої незалежності. Але хочу окремо наголосити - і ми потрібні Європі, бо без нас Євросоюз не стане завершеним і довершеним проектом. Адже цивілізаційна межа сучасної Європи проходить уздовж північно-східного кордону України.

На континенті всі, хто не засліплений російськими грошима, розуміють, що без незалежної європейської України миру і безпеки в Європі було би менше. Точно менше, а не більше. Без відновлення територіальної цілісності, суверенітету нашої держави всі кордони в Центральній та Східній Європі будуть непевні.

Війна Росії проти України - це частина плану Кремля розвалити Європейський Союз і НАТО. Наші воїни на сході стоять на захисті безпеки і добробуту не лише України, але всієї Європи. Отож, до Євросоюзу і до НАТО ми прямуємо не з порожніми руками. У нас сьогодні – ви будете мати можливість це побачити і переконуєтесь вже чотири роки - одна з найкращих армій континенту. Вона істотно посилить східний фланг НАТО. А навзаєм - ми розраховуємо на гарантії колективної безпеки, які надає Альянс.

Дорогі українці!

Відтоді, як ви довірили мені посаду Президента України, державний компас впевнено показує на Захід – у бік, протилежний імперії. Його стрілка жодного разу не здригнулася. І запевняю вас, не здригнеться, допоки цей компас знаходиться в моїх руках.

Більше того, наполягатиму на закріпленні у Конституції нашого прагнення приєднатися до Євросоюзу і вступити до НАТО. Юристи знайшли формулу, як це зробити оптимально і швидко. До відкриття осінньої сесії Верховної Ради, яке заплановано на 4 вересня, буде зареєстрований відповідний мій законопроект. І буду працювати в день і вночі, робитиму все, щоб його ухвалили.

Найнадійнішими гарантами Незалежності України та мирної праці українців є наші воїни: Збройні Сили, Національна гвардія, флот, прикордонники, СБУ, поліція, інші силові структури. Про те, як змінилася українська армія за чотири роки, можна говорити хоч чотири години, є про що. Але ліпше за будь-які слова промовлятимуть зараз впевнена хода героїв, випромінюючий силу рух техніки та озброєнь і майстерність пілотів.

Народна армія сьогодні звітує перед українським народом, а народ пишається своєю армією. Кожний, хто долучився до її розбудови, кожний, хто в 2014 році відправляв смс з грошима, хто кинув рідний дім і поїхав волонтером, військовослужбовці,– кожен по праву хай гордиться власним внеском у зміцнення обороноздатності.

Схилімо голови на згадку про героїв, які віддали свої життя за мирне майбутнє України. Вклонімось кожній українській родині, що втратила чоловіка чи сина, матір чи сестру. Вічна пам'ять Героям, які полягли в боях за нашу вільну, незалежну Україну. Вічна їм слава.

Прошу вшанувати хвилиною мовчання пам'ять українських воїнів і мирних громадян України, які загинули у війні, що розв'язав російський агресор. Повік не забудемо, і не пробачимо ніколи.

Хвилина мовчання

Дорогі українці!

Наша українська армія – це армія миру. Влітку чотирнадцятого року вона успішно звільнила більшу частину Донбасу від бойовиків. А, після того, як сталося пряме вторгнення російських регулярних військ, міцно тримає оборону на лінії зіткнення. Надійно захищає Україну вздовж усієї лінії кордону з нашою агресивною сусідкою.

Влада зробила все, аби вплив війни на суспільство був якомога меншим. Свого часу я відкинув пропозиції оголосити воєнний стан, який би істотно обмежив політичні права і свободи громадян. Від часткової мобілізації ми перейшли до формування контрактної армії. Витрачаючи понад 5% ВВП на оборону та безпеку, не знімаючи пальця з курка, - зосередилася на реформах і мирному будівництві.

Ми нічого не прагнемо більше, ніж миру.

І ніхто не прагне миру більше, ніж ми, українці.

Справжній мир обов’язково настане на нашій землі. Забезпечити мир і перемогу може тільки боєздатна армія, і вона день за днем стає дедалі сильніша.

«Доки нація бореться, вона живе», - казав Левко Лук’яненко, автор Акту проголошення незалежності України. Сьогодні Левкові Григоровичу виповнилося б дев’яносто років. Ми всі глибоко вдячні людині-легенді за його видатний внесок у боротьбу за волю України і свободу її громадян.

Дорогі співвітчизники!

Ви щойно чули й бачили, як Міністр оборони вперше в історії вітав учасників параду словами «Слава Україні». Найміцнішими стають ті традиції, які народжуються в народі. Які генеруються народом і людськими серцями, передаються з покоління в покоління. Серед наших символів є не лише Прапор, Герб і Гімн, про які написано в Конституції, але й національне гасло «Слава Україні! Героям слава». Від нього ми почуваємо колосальне піднесення, а наших ворогів корчить як чортів від ладану. Воно саме увійшло в наше життя, а тепер настав час надати йому силу закону. Ось чому подаю до Верховної Ради законопроект про зміни до військових статутів, згідно якого це гасло стане головним вітанням у Збройних Силах України.

З двадцять сьомою річницею Незалежності України!

Зі сторіччям відродження української державності!

Слава українському війську!

Слава Збройним Силам України!

Слава українському народу!

Україні – слава!

Дорогі співвітчизники!

День Державного Прапора напередодні Дня Незалежності ми з вами відзначаємо абсолютно не випадково. Логіка в цій послідовності – залізна.

Саме під синьо-жовтими кольорами з покоління в покоління ми, українці, боролися і боремося за власну свободу і волю України. Сто років тому це знамено стало офіційним стягом Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки, які об’єдналися в соборну державу. Його решетили ворожі кулі у національно-визвольних змаганнях. За нього карали Сибіром в епоху шістдесятників. Та з ним ми добилися зрештою Незалежності і відновили власну державу 27 років тому.

З ним захищали барикади на Майдані і ним вкривали загиблих Героїв Небесної Сотні. За цей прапор окупанти вбивали патріотів на Донбасі. Володимира Балуха окупаційна влада в Криму засудила лише за те, що над своїм будинком він підняв український прапор.

Під небесним і пшеничним кольорами наша армія дві тисячі чотирнадцятого року звільнила від окупантів більшу частину окупованого Донбасу. Синьо-жовті стяги майорять над звільненими містами і селищами, на бойових машинах, блокпостах, над бліндажами. Вони не лише нагадують про обов’язок захищати рідну землю. Вони стали для наших воїнів оберегами і символами нашої з вами спільної майбутньої перемоги.

У Національному музеї історії України у Другій Світовій війні є величезна експозиція, в якій зберігаються 43 сучасних стяги, пропахлі димом та посічені кулями. Кожен з них має свою бойову історію. Серед них – прапор, який установили над входом до старого терміналу Донецького аеропорту. І прапор, що височів над позиціями 93-ї бригади Збройних Сил України на шахті «Бутівка-Донецька».

Державний Прапор – животворне та об'єднуюче начало. Він, незалежно від національності, мови, релігії гуртує нас в одне єдине ціле – українську політичну націю. Він об’єднує українців усього світу.

Таким самим символом, як Прапор, Герб та Гімн, для нас є й мова. Ось чому протягом свого президентства я разом з парламентом та урядом втілюю послідовну стратегію підтримки української мови. Її стає дедалі більше і більше, вона наповнює собою радіо, телебачення, кінематограф, книгарні. Про те, що чотири роки тому, ми навіть мріяти не могли. До мови повертаються ті, хто колись від неї відійшов. Її опановують ті, хто раніше не знав. Радіючи цим позитивним змінам, я хотів би щиро подякувати російськомовним громадянам України за розуміння і сприйняття наших зусиль із розвитку державної мови.

Ми всі – патріоти України, лише про любов до неї кожен промовляє своєю рідною мовою. Днями соціологи оприлюднили дані опитування, яке тішить і приємно вражає показниками патріотизму українців та гордістю за своє українське громадянство.

Це точно, чого не очікував побачити ворог.

Утім, цифри лише підтверджують те, що ми душею відчуваємо в повсякденному житті, будуючи нову країну та захищаючи Україну від агресора.

Саме в місті Дніпро і в області весною чотирнадцятого стався корінний злам у нашій боротьбі з російським планом із розчленування та знищення України. Саме мешканці цього краю, спадкоємці козацької слави, одними із перших стали на захист територіальної цілісності країни. Тут, так і не народившись, безславно загинула так звана Новоросія.

Коли кілька тижнів тому я повідомив своєму офісу, своїй команді, що цього року традиційне підняття прапору вперше пройде не в Києві, а відбудеться у Дніпрі, ніхто з моєї команди навіть не спитав чому, бо ця ситуація є абсолютно очевидною. Тому що – Дніпро, і цим все сказане!

Десятки тисяч жителів Дніпра та Дніпропетровської області стали на захист Вітчизни у лавах Збройних сил, Нацгвардії, а попервах – і у лавах добровольчих батальйонів. Молодший сержант 25-ї дніпропетровської бригади Сергій Маковей, родом з Кривого Рогу, встиг взяти участь у звільненні десятків міст сіл та селищ на Донбасі. І загинув у серпні чотирнадцятого року біля Жданівки на Донеччині. І саме прізвище Маковей, до речі, співзвучне із легендарними старозавітними братами Макавеями, які підняли повстання проти чужинців на захист свого народу.

Син десантника – Данило Маковей теж обрав військову професію. Він ліцеїст Київського військового ліцею імені Богуна. Війна забрала в Данила батька, а важка хвороба – і маму. Хлопцем зараз опікується дядько Вадим Ляшенко, теж учасник бойових дій.

Данило – це той самий юнак, який щойно разом зі мною піднімав Державний Прапор. Дякую, Даниле!

І перед тобою, Данило, і перед воїнами, і перед усім народом хотів би поділитися переживанням, яке не полишає мене за жодних обставин. Яке давно мені на дає спокою. І не було жодного дня, щоб я про це не згадував. Чи коли отримую зведення з фронту, чи коли підписую Укази про нагородження загиблих українських героїв. Чи коли, і це особливо важко, коли зустрічаюся з мамами, дружинами, дітьми полеглих у боях хлопців і дівчат. І зараз про це думаю, коли дивлюся на цей наш прапор, з яким наші воїни йдуть проти ворога.

Понад чотири року тому я заявив, що АТО триватиме години, а не місяці. Тепер вже не так важливо, в якому контексті ті слова були сказані. Не важлива і образність цієї заяви. Люди сприйняли її як можливість завершити війну дуже і дуже швидко.

Шкодую, що породив завищені очікування. Я щиро перепрошую, що подав надію, яка не збулася. Прикро, що дав обіцянку, яка не справдилась. І прошу за це вибачення.

Це для мене дуже серйозний урок обережного і відповідального ставлення до своїх слів і до своїх обіцянок. Дякую вам за це розуміння. Країна вимагає чесної і відвертої розмови.

Я з цього зробив висновки. Із самого початку слід було націлити усіх на тривалу та виснажливу боротьбу за те щоб звільнити кожен клаптик української землі.

Багато хто з нас весною чотирнадцятого не усвідомлював реальної глибини тієї катастрофи, яка сталася ще до війни. Українське військо, українську армію знищували: роззброїли, роздягнули, розікрали, розтягнули.

Багато хто з нас ситуацію розглядав як заколот сепаратистів в 2014-му. Так, штучний. Для цього не було ніяких приводів. Так, організований із Москви. Так, нею профінансований. Так, озброєний з росвоєнторгу… Але все ж таки заколот. І лише згодом стало зрозуміло, що це ніякий не заколот – це чергова повномасштабна російсько-українська війна.

Ми доволі швидко зібрали в кулак всі наявні на той момент ресурси. За лічені тижні звільнили від бойовиків величезну частину Донбасу, десятки міст, сіл, селищ, мільйони людей були звільнені. І це сталося саме тому, що АТО реально наблизилася тоді до переможного фіналу. Росія в серпня вдерлася на територію України вже своїми регулярними підрозділами! А це вже докорінним чином змінило військово-стратегічну ситуацію… І всі наші розрахунки щодо ресурсів, щодо часу, щодо інтенсивності операції були зруйновані.

Шлях був і є лише один. І цей шлях дуже простий. Нам з вами спільно, дорогі українці, будувати сильну армію, здатну тримати оборону супроти набагато чисельніших збройних сил Росії. Причому не лише на Донбасі, а по всьому величезному периметру кордону з Росією. І друге – заручитися міжнародною підтримкою і забезпечити санкційний режим, який трохи вправляє мозок агресору та стримує його. Це те, що я прошу у наших партнерів – єдності у всьому світі і солідарності з Україною. Цей шлях виявився з одного боку результативним та ефективним, з іншого, і це правда – довгим та виснажливим.

І нічого ми не прагнемо більше, ніж миру. І ніхто не прагне миру більше, ніж ми українці. Я хочу твердо наголосити – мир обов’язково настане на нашій землі. Мир, а не здача суверенітету. Мир, а не зрада. Забезпечити цей мир може єдність українського народу, боєздатне українське військо, яке день за днем стає все сильніше і сильніше. І впевнений, що спільними зусиллями суспільства і відповідальної за обороноздатність влади ми це точно зробимо.

Для нашої армії важливими є і ракети, і гармати, і танки, і літаки. Але так само необхідним залишається і наш український прапор, який нас всіх об’єднує. Прапор, який всіх нас веде до перемоги.

Шановні співвітчизники!

Наш головний обов’язок і велика відповідальність перед загиблими, перед нинішнім та прийдешніми поколіннями – зробити усе можливе, щоб синьо-жовтий прапор одвічно майорів над усією Україною.

Разом ми гідно здолаємо усі труднощі.

Ми точно переможемо!

Бо ми великий і єдиний європейський народ, український народ!

Щиро вітаю усіх із Днем Державного Прапора!

Вітаю вас із прийдешнім Днем Незалежності України! Сподіваюсь завтра, коли ми святкуватимемо День Незалежності, більшість із вас буде мати можливість подивитися військовий парад на честь Незалежності. Вітаю вас з цим!

Слава Україні!

22 серпня 2018 року заступник голови Голованівської районної державної адміністрації О. Бугаєнко провела засідання координаційної комісії з питань призначення та надання всіх соціальних виплат та пільг.

На комісії розглядались питання по призначенню державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, житлової субсидії, по наданню пільг та допомоги внутрішньо переміщеним особам.

На розгляд комісії було винесено 5 справ по призначенню державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, 4 справи по призначенню житлової субсидії, 1 особову справу по наданню пільг за фактичним місцем проживання та 3 особові справи по наданню допомоги внутрішньо переміщеним особам.

Було вирішено 5 сім’ям призначити державну соціальну допомогу, як малозабезпеченим, 4 сім’ям призначити житлову субсидію, 1 сім’ї надати пільги за фактичним місцем проживання, 3 сім’ям призначити допомогу, як внутрішньо переміщеним особам.

«Цього року День знань дещо особливий. Україна більше чверті століття чекала нову освітню реформу. Зараз вперше, і тому зараз я тут, і Прем’єр-міністр, міністри разом з вами, для того, щоб підкреслити важливість початку втілення в життя програми «Нова українська школа», - наголосив Президент Петро Порошенко під час виступу на Всеукраїнській серпневій конференції педагогічних працівників «Нова українська школа: старт реформи, участь громад»«Цього року День знань дещо особливий. Україна більше чверті століття чекала нову освітню реформу. Зараз вперше, і тому зараз я тут, і Прем’єр-міністр, міністри разом з вами, для того, щоб підкреслити важливість початку втілення в життя програми «Нова українська школа», - наголосив Президент Петро Порошенко під час виступу на Всеукраїнській серпневій конференції педагогічних працівників «Нова українська школа: старт реформи, участь громад».

Глава держави зазначив: «Цілком логічно, що програма починається з найменших – першокласників і буде крок за кроком зростати разом з ними».

За його словами, 1 вересня всі учні 22 тисяч перших класів – а це 448 тисяч школярів – почнуть навчання, нарешті, за новим державним стандартом.

«Я хочу, як Президент, щиро подякувати усім, хто готував старт «Нової української школи». Усім, хто доклав зусиль до розробки і прийняття нового Закону України «Про освіту», який був нещадно критикований, але ми переконали суспільство парламент, що це є абсолютно необхідний крок. Я пишаюся тим, що цей Закон був підписаний мною минулої осені», - зазначив він.

«Друзі, однодумці, ви провели колосальну роботу. Ми з вами реалісти і чітко знаємо, яким довгим буває шлях від документа, від прийняття Закону… Хтось думає, що роботу вже закінчено. Навпаки – робота тільки починається. Бо від його втілення в життя залежить доля, не лише доля Закону і доля освіти, а залежить доля держави. Отже, ми маємо констатувати і розуміти, що перед нами величезна робота з виконання його положень, а значить – втілення в життя наших надій», - сказав Петро Порошенко.

Відзначаючи 27-му річницю Незалежності нашої держави ми як ніколи усвідомлюємо її справжню цінність! У такий непростий час для України для кожного українця слова «незалежність», «суверенність», «єдність» набувають нового звучання.

Низько вклоняємося усім, хто вкладає у розвиток рідного краю працю та інтелект, хто боронить і захищає нашу державу від ворога, хто примножує її багатство і славу.

Переконані, вороги України зазнають поразки. Впевненості у перемогу надають нам подвиги батьків, дідів, наша героїчна історія. Українські борці за свободу не скорилися, не припинили боротьбу, а гордо несли синьо-жовтий прапор Незалежності.

У своїх молитвах згадаймо у ці дні всіх тих, яких уже немає з нами, але духовна присутність яких надає нам сили і віри у світле майбутнє нашої ДЕРЖАВИ.

Дорогі голованівці, бажаємо вам і вашим рідним миру, спокою та злагоди, міцного здоров’я, щедрої долі, успіхів у справах та починаннях заради процвітання незалежної України та її народу. Нехай ваші серця будуть сповнені гордістю за нашу державу, прагненням до єднання та порозуміння, а джерело віри, надії та любові до України буде невичерпним.

Слава Україні! Героям Слава!

Голова районної державної адміністрації Олег Голімбієвський.

Голова районної ради Богдан Кучмій.

 21 серпня 2018 року заступник голови районної державної адміністрації О.Бугаєнко провела засідання комісії у справах альтернативної (невійськової) служби, на якому розлянуто заяву громадянина П., жителя селища Голованівськ про направлення його на альтернативну (невійськову) службу. Комісією прийнято позитивне рішення щодо вказаного громадянина.

23 серпня     о     9.30     запрошуємо всіх на центральну площу селища Голованівська     взяти участь у   заходах із нагоди Дня   Державного   Прапора України та Дня незалежності України.

                      У   програмі     свята:

• виступ     духового   оркестру ;          
• офіційна церемонія підняття   Державного Прапора України;
• хода родин у   вишиванках -   представників установ та організацій, територіальних громад     “Єднання поколінь”;
•  покладання квітів.    

                                                                                                       Оргкомітет

Відповідно до Указу Президента України від 11 квітня 2018 року № 99 «Про відзначення 27-ї річниці незалежності України» 24 серпня 2018 року в Україні буде відзначатися 27 – річниця незалежності України та 100 – річчя відродження української державності.

Впродовж тисячолітньої історії однією з основоположних цінностей

українців було прагнення свободи. Саме це спонукало їх в усі часи боротися за незалежність. Українська держава успадкувала традиції державотворення від Русі, Галицько-Волинського князівства, Великого князівства Литовського, Козацької держави, української державності початку XX століття. Проголошення незалежності 24 серпня 1991 року стало логічним завершенням процесу українського державотворення.

У часи Української революції 1917-1921 років українці відродили державність - утвердили державні кордони, мову, гроші, символіку (герб, гімн і прапор), створили боєздатне військо, отримали визнання світової спільноти; однак зовнішня агресія та внутрішні протиріччя не дали можливості зберегти цю державу.

22 січня 1918 року була відроджена українська держава, а 24 серпня 1991 року фактично відбулося відновлення незалежності України.

Імпульс до свободи та незалежності, який дала Українська революція 1917-1921 років, змусив більшовиків піти на поступки і погодитися на створення квазідержави УРСР, яка мала обмежену міжнародну правосуб'єктність та власні кордони, однак весь цей час тривала боротьба за справжню незалежність України - як збройними (1920-1950), так і ненасильницькими методами (1960-1980).

Україна у XX столітті кілька разів втрачала державність. Унаслідок російської окупації після революції 1917-1921 років злочинні тоталітарні режими - комуністичний і нацистський - забрали мільйони життів українців у роки голодоморів, політичного терору, депортацій та воєн. Зовнішня агресія не зупинила боротьби українців за право мати власну незалежну і соборну державу. Ця боротьба триває і нині, коли українці змушені захищати від російської агресії територіальну цілісність та суверенність України.

Проголошення незалежності України 1991 року відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР і остаточній ліквідації комуністичної тоталітарної імперії.

Сьогодні незалежність України - головна перепона для російського імперіалізму й запорука вільного розвитку держав і народів Європи.

27 років незалежності продемонстрували світу, що Україна відбулася як суверенна держава, здатна утверджувати демократичні цінності та захищати свободу - як власну, так і решти Європи, стримуючи агресію на своїх кордонах.

Українські державні символи, як і весь державотворчий спадок, є уособленням нашої величної історії, духовними та матеріальними носіями тисячолітніх традицій, предметом національної гордості і водночас упізнаваною всюди візитівкою та знаком єднання українців усього світу. Відродження української армії, успішні реформи в різних сферах життєдіяльності - попри зовнішню агресію та глобальні виклики, наші досягнення є вагомими і високо оцінені іноземними партнерами України.

Україна в усі часи була європейською державою, є і завжди буде самодостатнім суб'єктом міжнародних відносин, посідаючи гідне місце у цивілізованому світі, твердо йдучи шляхом, який обрав і відстояв Український народ.

За період з 10 cерпня 2018 року по 17 серпня 2018 року до місцевих бюджетів Голованівського району надійшло доходів загального фонду (із врахуванням офіційних трансфертів) у сумі 3710,33 тис.грн., з них:
- податку на доходи фізичних осіб (КДК 11010000) –1005,43 тис.грн.;
- плати за землю (КДК 18010500-18010900) – 398,26 тис.грн.;
- єдиного податку (КДК 18050000) – 325,36 тис.грн.;
- субвенції з державного бюджету:
освітньої – 752,4 тис.грн.;
медичної – 1163,3 тис.грн.;
на державні програми соціального захисту населення – 0 тис.грн.
- доходів спеціального фонду (із офіційними трансфертами) –
274,30 тис.грн.
За вказаний період з загального фонду місцевих бюджетів району профінансовано видатків на утримання бюджетних установ, здійснення заходів місцевих програм на загальну суму 1914,8 тис.грн. Із яких спрямовано на :
- заробітну плату з нарахуваннями –736,8 тис.грн.(38,5 %); оплату енергоносіїв та комунальних послуг – 80,3 тис.грн.(4,2%);
- придбання медикаментів –0,00 тис.грн. (0,00%);
- продукти харчування –21,3 тис.грн. (1,1%);
- трансферти населенню- 6,1 тис.грн. (0,3%);
Видатки спеціального фонду місцевих бюджетів району за вказаний період профінансовано на загальну суму –1386,5 тис.грн.,
За рахунок субвенцій з державного бюджету на державні програми соціального захисту населення профінансовані видатки на:
- допомогу окремим категоріям громадян (сім’ям здітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, прийомним сім’ям, по догляду за психічнохворими) (КДК 41050300) –0 тис.грн.;
- пільги та житлові субсидії по оплаті житлово-комунальних послуг, послуг тепло-,водопостачання і водовідведення, квартирної плати (КДК 41050100) – 0 тис.грн.;
- пільги та житлові субсидії населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу (КДК 41050200) – 0 тис.грн.
- на виплату державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом "гроші ходять за дитиною» (КДК 41050700) – 0 тис.грн.

Дані про надходження доходів до місцевих бюджетів Голованівського району станом на 17.08.2018 року

Інформація про видатки місцевих бюджетів Голованівського району станом на 17.08.2018 року

15 серпня 2018 року відбулося засідання комісії по наданню матеріальної допомоги на лікування важкохворим учасникам антитерористичної операції, захворювання яких пов’язане із захистом Батьківщини під головуванням заступника голови Голованівської районної державної адміністрації О.Бугаєнко на якому було розглянуто заяву громадянина, який звернувся письмово до голови районної державної адміністрації щодо надання матеріальної допомоги на лікування та виділено кошти для надання зазначеної допомоги.