10 травня 2018 року перший заступник голови Голованівської районної державної адміністрації М.Копієвський провів нараду, за участю начальника філії «Голованівський райавтодор» ДП «Кіровоградський облавтодор», начальника фінансового управління райдержадміністрації, начальника відділу економічного розвитку, торгівлі, промисловості, інфраструктури районної державної адміністрації та заступника начальника Голованівського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Кіровоградській області.
На нараді розглянуто питання: Про планування, організацію дорожнього руху та його безпеки.
Щодо порушень правил дорожнього руху та про стан дорожньої мережі виступили І.Онищенко, В.Бондарук.
Після обговорень питань порядку денного видано відповідні доручення.

9 травня на Голованівщині відбувся 37-й традиційний Всеукраїнський турнір з боротьби дзюдо, присвячений 73-й річниці перемоги у Другій світовій війні. На змаганнях були присутні більше 150 учасників з 6 регіонів України. Фінансову підтримку для проведення спортивного свята надав постійний спонсор, директор ТОВ АПК «Розкішна» Цобенко Руслан Олександрович.
Голованівські спортсмени показали гарну боротьбу, про що кажуть результати змагань.
1 місце зайняли:
Чабанюк Я., Тацієнко Б., Кулик Д., Майдибура Д., Сапожкова Д., Точенюк Я., Данішенко В., Маковей М., Савчук В.
2 місце зайняли:
Горбачов Б., Романенко М.,Яровий Д., Мангул Д.
3 місце зайняли:
Лужанський В., Волосенко В., Лавренюк О., Новак О., Іскрук М.

Заходи з нагоди Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні відбулись 9 травня на центральній площі Голованівська.
Святкову програму під назвою «Тих днів не замовкне слава» відкрив виступ духового оркестру Голованівського районного будинку культури. Продовжила урочисту програму церемонія вітань і нагороджень. З 73-ю річницею перемоги над нацизмом у Другій світовій війні усіх присутніх привітали: перший заступник голови райдержадміністрації Михайло Копієвський та заступник голови районної ради Дмитро Рокочук та вручили
почесні грамоти Голованівської районної ради та районної державної адміністрації за багаторічну роботу та розвиток ветеранського руху, патріотичного виховання підростаючого покоління та з нагоди 73-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні учаснику війни, голові первинної ветеранської організації с. Розкішне Миколі Івановичу Цілієвському та дитині війни с. Перегонівка Володимиру Володимировичу Ігнатенку.
Привітав присутніх з Днем Перемоги учасник бойових дій антитерористичної операції, молодший сержант Олег Пустовіт.
Відзначили на святі й наше молоде покоління. Генеральний директор ТОВ АПК «Розкішна» Руслан Цобенко вручив грошові премії вихованцям Голованівської ДЮСШ, призерам чемпіонату України з важкої атлетики серед юнаків та дівчат: Євгену Овраменку, Іванні Завалюк та Ользі Коночук.
Концертну програму підготували: вихованці дошкільного навчального № 2 «Дзвіночок», вихованці ДНЗ № 3 «Малятко», солістка Голованівської дитячої школи мистецтв Яна Точенюк, вихованці хореографічного колективу «Дивокрай» Голованівської ДШМ (керівник Мар’яна Макаринська), дитячий ансамбль Голованівської ДШМ (керівник Ольга Ковенра), хореографічний колектив дітей із селища Голованівськ «Вітерець» Голованівського БДЮТу (керівник Ріта Мала), вихованці гуртків «Любисток» та «Народознавство» Голованівського БДЮТу (керівники: Майя Кирилюк, Олександра Іщак), хореографічний колектив «Ельслер» (керівник Ірина Бондар-Коваль), учні професійно-технічного училища № 38, солісти Голованівського РБК: Ігор Шеремет та Олег Галюк, хор ветеранів Голованівського районного будинку культури.
Урочистості завершились покладанням квітів до Обеліску Слави, аби увіковічнити пам'ять загиблих солдатів. А святкування продовжилось в центральному парку селища, де працювали торгові палатки. Усіх бажаючих пригощали справжньою польовою кашею.

Товариші генерали і офіцери, сержанти та солдати!
Шановні і дорогі родини військовослужбовців! Батьки тих, хто приймає сьогодні присягу!
Дорогі ветерани!
Шановні українці!
Перш за все я хочу звернутися до 340 новобранців, які за лічені хвилини приймуть присягу на вірність українському народу. Вони стануть солдатами 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу Збройних Сил.

Присяга – особливий, надзвичайно відповідальний і невимовно хвилюючий момент в житті кожної людини, якій випадає її cкладати. Знаю це з власного досвіду, бо присягав і як солдат, і як народний депутат, і як Президент України.

А як Верховний Головнокомандувач вже майже з чотирирічним стажем наголошую, що зараз ви офіційно вступаєте до лав Збройних Сил, які, згідно оцінок авторитетного міжнародного аналітичного центру, входять до десятки найсильніших європейських армій. Ми – восьмі у відповідному рейтингу на континенті. І наша армія – двадцять дев’ята у світі. Та зростати і міцніти нашим Збройним Силам точно є куди, тим більше, що нам протистоїть і загрожує військо країни-агресора, більшою і сильнішою за яке є лише армія нашого партнера і союзника Сполучених Штатів Америки.

Збройні Сили України користуються найвищим серед усіх державних інститутів України рівнем довіри. Вони – наша загальнонаціональна гордість. Вони – плід спільної праці суспільства і держави, добровольців, волонтерів, солдат, офіцерів та генералів Збройних Сил. Це абсолютно без жодного перебільшення – народна армія.

Весною 2014 року, коли Росія напала на Україну, більшість із вас були ще майже підлітками. Тепер лише із розповідей ветеранів, із занять з національно-патріотичної підготовки та підручників ви дізнаєтеся про те, в якому критичному стані зустріло агресора наше військо. Бо раніше його безвідповідально занедбало, зруйнувало та розпродало попереднє покоління політиків. Деякі Президенти, прем’єри та прем’єрки, міністри оборони і народні депутати. Моторошно навіть згадати, з якого стану випало нам - всій країні, а не лише мені як Президенту, всій країні від малого до старого – відроджувати наше військо. І участь в цьому взяв кожен українець.

Божий промисел, сила духу та надзвичайний патріотичний порив українців – ось завдяки чому ми вистояли, виграли час, розбудували і надалі будемо будувати армію.

Її сила й слава вимірюються, втім, не рейтингами, а міцністю та надійністю нашої оборони. Якось сьогодні вже й підзабулося, що весною 2014 року Україна втратила майже увесь Донбас. 25 травня, майже чотири роки тому, коли я був обраний Президентом, весь Донбас знаходився під контролем російсько-терористичних військ і їх найманців, п’ятої колони всередині країни. Але, наголошую, вже влітку того року пройшла успішна військова операція, внаслідок якої Збройні Сили України, підрозділи Служб безпеки, новостворена Національна гвардія, добровольчі батальйони, інші підрозділи силовиків звільнили від бойовиків більшу частину, майже дві третини, Донеччини та Луганщини.

Вихід наших воїнів в райони великих міст з надзвичайно високою щільністю населення істотно ускладнював фінал операції. Україна і військове керівництво ніколи б не дозволили собі визволяти Донецьк так, як росіяни "звільняли" Грозний – просто стерли його з лиця землі.

Росія тим часом організувала вторгнення в Україну регулярних підрозділів збройних сил Російської Федерації.

Сконцентрувавши всі сили і ресурси, ми вистояли і міцно тримаємо оборону проти однієї з найбільших армій світу.

101-а бригада, до лав якої ви, шановні новобранці, вливаєтеся, теж пройшла свій героїчний шлях у цій війні. Нехай нікого не вводить в оману частина назви, що це бригада «охорони Генерального штабу». Із серпня 2014 року воїни 101-ї брали участь в боях, затримували терористів, проводили розвідувальні дії на територіях, захоплених російськими найманцями, успішно здійснювали бойове супроводження та охорону підрозділів, колон та вантажів. Найважчим періодом в літописі бригади був січень-лютий 2015 року. Саме в цей час вона билася з ворогом на Дебальцевському плацдармі. За мужність і героїзм, проявлені під час виконання військового обов’язку, понад 50 офіцерів, сержантів та солдатів бригади відзначені державними нагородами.

Але, як я і обіцяв, призовники за віком тепер не несуть службу на передовій, в зоні проведення операції Об’єднаних сил, яку ми розпочали з 30 квітня, припинивши антитерористичну операцію. Нагадаю, що ще позаминулого року я як Верховний Головнокомандувач прийняв дуже непросте в тих умовах рішення і дав наказ відмовитися від часткової мобілізації. В армії, в Збройних Силах України, в підрозділах, які стоять на лінії фронту, несуть службу винятково українські добровольці, хто добровільно записався до лав Збройних Сил і украв контракт. Міністерство оборони України, Генеральний штаб виконали це завдання і його реалізацію вважаю принциповим моментом в нашому військовому будівництві. І в тому числі і на цю важливу реформу йшли податки українців, військовий збір та інші ресурси держави.

Результат більш, ніш очевидний. Армія сьогодні одягнена, армія нагодована, армія навчена, армія вмотивована, армія озброєна. Нехай ще не ідеально, але краще, ніж будь-коли в нашій історії. Це не означає, дорогі новобранці, що на вас чекає легке життя. Армія – це важка виснажлива праця. Але вас нікали більше не відправлять будувати дачі генералам. Кожен з вас буде робити все можливе для того, щоб захистити український суверенітет, українську територіальну цілісність, українську незалежність. Святу українську землю. Армія – це жорстка дисципліна. Це – колосальне фізичне та психологічне навантаження. Але це і школа мужності, школа братерства і товариства.

Вам є на кого рівнятися. У багатьох молодих воїнів, які сьогодні складуть військову присягу на вірність українському народові, є рідні і близькі – учасники війни з російським агресором на Сході нашої держави.

Наприклад, старший брат Сергія Ковальчука Олег в чотирнадцятому-п’ятнадцятому роках проходив службу за мобілізацією в 24-й «залізній» механізованій бригаді, брав участь в боях під Лисичанськом, Красним Лиманом, Лутугиним. Брат Олександра Рохманчука Вадим Могильда і зараз служить за контрактом в одній з військових частин оперативного командування «Схід». Майже три роки віддав українській армії, в тому числі і в АТО, брат Максима Вергуна – Євген.

Іван Гончарук, Віталій Кинько, Андрій Калініченко, Максим Харлац, Руслан Юревич братимуть приклад із рідних батьків, які вже здолали свій бойовий шлях на Сході, і, слава Богу, повернулися додому.

Брат Олександра Рохманчука Вадим Могильда і зараз служить за контрактом в одній з військових частин оперативного командування «Схід». Майже три роки віддав українській армії, в тому числі і в АТО, брат Максима Вергуна Євген.

Упродовж історії українці зі зброєю в руках боронили свою землю від ворожих зазіхань. Нерозривним є зв’язок поколінь захисників України. Цими днями ми за традицією вшановуємо пам’ять оборонців України, які боролися і перемагали на різних землях і континентах під час Другої світової війни. Її учасниками були прадіди хлопців, які зараз приймуть присягу: Вадима Васильківського, Валентина Карпіка, Богдана Костенка, Олексія Кушніра, Віталія Міщенка, Ігоря Очеретного. А у Владислава Вощаного прабабуся Голубнича Ірина Іванівна у 16-річному віці пішла на фронт та служила польовим медиком.

Друзі, всі звернули увагу на префікс «пра»? Правнуки, прадіди, прабабці. Навіть наймолодшим фронтовикам-червоноармійцям вже близько дев’яноста і більше. Але коли їм було по сімнадцять, сімдесят три роки тому, вони поклали край найкривавішій драмі в історії людської цивілізації. Віддаючи належне величезній ролі, яку відіграли у розгромі військ Третього рейху всі держави антигітлерівської коаліції, ми, безумовно, пишаємося внеском українців у досягнення спільної перемоги і порятунок світу від нацистського поневолення. Наш народ, - знекровлений передвоєнними колективізацією, Голодомором, Великим терором тридцятих років - у полум’ї всесвітньої людської катастрофи втратив кожного п’ятого доньку та сина.

Україна внаслідок свого геостратегічного становища стала одним із основних плацдармів світової війни. Упродовж тридцяти п'яти місяців на її теренах велися активні бойові дії регулярних військ.

Неймовірно драматичними були дні і ночі ворожої окупації. Від куль карателів, холоду і голоду втратили життя мільйони українських мирних мешканців. Майже 1,5 тис. сіл спалили гітлерівці на українській землі. Нацисти сплюндрували наші святині, зруйнували сотні підприємств, закладів освіти і культури, пам’яток архітектури.

Маршали і генерали, українці за походженням, очолювали майже половину з п`ятнадцяти фронтів, серед радянського генералітету періоду Другої світової війни – близько трьохсот українців. Але, на моє глибоке переконання, нацизм здолав передусім український солдат. Солдат, якої би нації він не був. Солдат, який боровся не за Сталіна, а за свою землю, за свій край, за свою родину.

Без мільйонів солдат, солдат-українців на полях Другої Світової війна – Світова війна не закінчилася би. Найімовірніше, це тривало би набагато довше.

Напевно, нам слід знати й пам’ятати про подвиги українців на всіх фронтах Другої світової. На берегах Дніпра і Дінця, Волги і Ладоги, Вісли й Дунаю. У небі Британії, пустелях Північної Африки, на узбережжі Нормандії та островах Тихого Океану. У Червоній армії, у військовому строю країн Антигітлерівської коаліції: США, Канади та по всьому світові українці відіграли надзвичайно важливу роль… І звичайно ж, - у лавах Української повстанської армії!

Сьогодні ми вшановуємо наших найповажніших громадян – людей старшого покоління: воїнів усіх армій, що перемогли нацистів, трудівників тилу, дітей війни, працівників підприємств та мучеників нацистських концтаборів.

Спливли літа. Після тої страшної війни народилися нові покоління волелюбних українців, яким пощастило жити і працювати вже в незалежній українській державі. І, так само, як в тридцяті-сорокові роки минулого століття, коли наші предки боронили країну від нацистського нашестя, ми тепер захищаємо нашу славну Україну від московської орди.

Схиляємо голови перед героями, які виконали свій військовий обов’язок, до останнього подиху залишились вірними військовій присязі. Які віддали за Україну свої життя.

Вічна пам'ять і слава героям!

…(хвилина мовчання)…

Дорогі молоді воїни!

Сьогодні перед батьками, рідними та усім українським народом ви присягаєте бути вірними захисниками рідної землі. Нехай ваша військова служба у Збройних Силах України позначиться успіхами і здобутками, розкриє нові чоловічі риси, стане гордістю для ваших батьків. І щоб ви були всі живі і здорові.

Щиро вітаю вас із складанням військової присяги на вірність народу України.

Хотів окремо подякувати вам, дорогі батьки, за те, що виховали достойних синів і доньок, громадян нашої держави, надійних захисників України.

Дорогі співвітчизники!

Людська пам’ять про колосальні людські жертви Другої світової війни, про тисячі дощенту зруйнованих міст і спалених сіл вкотре застерігає світ від небезпеки повторення подібної катастрофи.

На жаль, не перевелися ще маніяки, готові поставити світ на межу вже третьої світової війни. І вони тут, неподалік, що від нас вимагає особливої пильності та відповідальності!

Сталінський Радянський Союз протягом перших двох років Другої світової війни був союзником гітлерівської Німеччини. Війна, яку СРСР розв'язав проти Фінляндії, анексія та окупація Союзом Латвії, Литви та Естонії були таким же прикладом агресивних дій, які нацистський режим чинив в Європі ще до того, як направити зброю проти колишнього східного союзника. Народи Радянського Союзу, включно з нами, українцями, заплатили за це дуже високу і страшну ціну.

А сьогодні вже путінська Росія знову стала на шлях грубого нехтування нормами міжнародного права, руйнації світового порядку, невизнання кордонів, заперечення існування цілих народів та агресії проти сусідніх держав.

Переконаний, що спільними зусиллями ми і тепер переможемо, здолаємо агресора та забезпечимо мир. Мир – це те, що сьогодні потрібно Україні. І мир на українській землі буде забезпечено.

Вітаю вас, дорогі українці, із Днем Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні!

І слава Україні!

8 травня 2018 року о 22.40 годину на центральній площі селища було проведено акцію «Перша хвилина миру», присвячену Дню пам’яті та примирення. До акції долучилися працівники Голованівської райдержадміністрації, районної ради, районної організації ветеранів України, установ та організацій селища, молодь, щоб віддати данину пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої світової війни. Перед учасниками акції виступила голова районної організації ветеранів України Гаврищук Є.Л.
Присутні прослухали запис повідомлення Ю.Лівітана про підписання акту про беззаперечну капітуляцію Німеччини та було запалено Вогонь Миру. По завершенню заходу всі бажаючі поклали квіти до Обеліска Слави.

Виступ Президента України під час акції «Перша хвилина миру»
«Коли село звільнили, всіх чоловіків від шістнадцяти і до шістдесяти, … - аби була нога-рука, чи сліпий-глухий, не важливо – всіх стали брати до війська. Нас «озброїли», мається на увазі дали по пів-цеглини, і - йдіть, «іскупайтє віну кров’ю», бо на окупованій території були. Мовляв, жбурляйте цеглу, а німці нехай думають, що то гранати! Нас вигнали на кригу водосховища, навпроти - якийсь комбінат був, німці вибили в мурі бійниці… Підпустили і вдарили кинджальним вогнем. А повернутися назад не можна було, бо там сиділи смершівці з нацiленими на нас кулеметами – націленими нам у спину... Вибухнула міна, мене контузило, я впав. Коли непритомного підібрали, в шпиталі не могли цеглину витягти - так я в неї вчепився і вона в мене вмерзла…З п’ятисот душ лише п’ятнадцять уціліли…».
Пресвяті отці!
Шановні і дорогі наші ветерани!
Шановні українські воїни!
Дорогі співвітчизники!
Ця зворушлива цитата – зі спогадів українського письменника Димарова. Анатолій Андрійович прожив дуже довге життя, кілька років з якого забрала Друга світова війна. Із його романів радянська цензура вирізала сотні сторінок. Повною мірою свою правду про війну він розповів уже за часів Незалежності. А фрагмент, який я щойно зачитав, - з одного із останніх його інтерв’ю.

«Чорна піхота», «чорнопіджачники», - про них писав у «Щоденнику» ще Олександр Довженко: «Вони воюють у домашній одежі, без жодної підготовки…». А «чорносвитниками» називали, бо набирали здебільшого із селян, одягнених у домоткані свитки.
Кілька поколінь українців виросли на ретельно відретушованій версії «Великой Отечественной войны». За двадцять сім років незалежного буття ми нічого не забули і нічого не зріклися з того, що було правдою. Але натомість відкрили для себе багато нових сторінок цієї трагічної історії, які дуже ретельно і старанно від нас приховувались. І особливо предметно вони досліджувалися протягом останніх років у рамках сучасної політики історичної пам’яті.
І от неначе щойно стало відомо, що до 22 червня сорок першого року на різних фронтах Другої світової вже загинуло майже сто тисяч українців. Загинуло до 22-го! Тому ми й розширили горизонт пам’яті, що для нас війна почалася 1 вересня 1939 року, - коли дві сотні тисяч українців з Галичини та Волині стали до оборони Польської держави від нацистів.
І вже доведено неспростовними фактами, що упродовж майже двох років сталінська Росія і нацистська Німеччина були союзниками. А нині ми дуже добре знаємо і про їх спільний парад на території розділеної Речі Посполитої, і про вересневий тридцять дев’ятого року договір про дружбу між СРСР та Третім рейхом, який був укладений за лічені дні до початку Другої світової війни. Лічені дні. Ніби-то благословіння, яке Сталін надав Гітлеру. Дві тоталітарні імперії, коричнева і червона, прагнули світового панування. Одна – під свастикою. Інша – одержима комуністичною ідеологією під кремлівською зіркою та під облудним прикриттям класового інтернаціоналізму. А Україна опинилася між молотом і ковадлом.

І дійсно значно повнішою стала зараз і картина участі українців у Другій світовій війні. Очевидно, що з літа сорок першого по весну сорок п’ятого головним сухопутним театром військових дій був радянсько-німецький. І найбільша трагедія в історії людства розгорталася значною, великою мірою на нашій з вами землі – на території України. Наші жертви, наші втрати, наші збитки виявилися колосальними і ми не маємо права про них забути - ми повинні про них постійно пам’ятати. А внеском у спільну перемогу Об’єднаних Націй над гітлеризмом наша українська нація має пишатися. І нікому не дозволяти приватизувати перемогу. Це перемога об’єднаних націй!
Слід знати і пам’ятати про подвиги українців на всіх без виключення фронтах Другої світової. На берегах Дніпра і Донця, Волги і Ладоги, Вісли й Дунаю. У небі Британії, пустелях Північної Африки, на узбережжі Нормандії, на островах Тихого Океану. У Червоній армії, у військовому строю країн Антигітлерівської коаліції: США, Канади та багатьох інших… І звичайно ж, - у лавах Української повстанської армії, бо лише за останні чотири роки нарешті нам вдалося відновити історичну справедливість.

І тепер ми добре знаємо не лише про нелюдську жорстокість нацистів: а це є Голокост, концтабори, каральні загони, масові розстріли мирного населення, вивезення на примусові роботи та інші страждання й випробування нашого народу. Складено і підсумовано зворотну ціну перемоги.
«Я приїхав на фронт, а там комісар батальйону інструктує: «Коли ви кажете «в атаку», а вони не встають, застрель першого-ліпшого, інші одразу ж піднімуться», - згадував колишній фронтовик, академік і член Політбюро ЦК КПРС Олександр Яковлєв. От у такий спосіб майже мільйон радянських солдатів були розстріляні своїми. Точніше 954 тисячі. І головним чином йдеться про ні в чому не винних людей. І цифра ця не зі стелі, а з офіційних висновків очолюваної Яковлєвим спеціальної комісії при президенті Російської Федерації.
Ні-ні, це не цей президент її створив, який вчора заступив де-факто на свій п’ятий термін. Працювала ця комісія у дев’яностих роках, коли Росія ще цікавилася своєю справжньою, а не лубочно-пропагандистською історією… Коли ще там було дозволено шукати складні відповіді на складні питання.
І лише вдумаймось, наскільки ж по-різному ми бачимо і відзначаємо одну й ту саму дату.
Зверніть увагу, у них – цю війну виграв Сталін, у нас –цю війну виграв народ.

Їм, як довели всі повоєнні десятиліття, перемога над Гітлером була потрібна для того, щоб підкорити інші країни. І «визволителі» або взагалі забували піти зі звільнених територій, або час від часу вдиралися туди на танках, - як в Угорщині в п’ятдесят шостому році, як у Чехословаччині в шістдесят восьмому. Друзі, а нам потрібна була лише власна свобода, власна незалежність, яку ми врешті-решт отримали через 46 років, нарешті, після перемоги.
Вони святкують у мілітарному угарі, агресивно наїжачившись на цілий світ, а ми відзначаємо ці дні, нарешті, разом з усією Європою.
Ще одна дуже знакова відмінність. Ми кажемо: «Ніколи знову». Вони кажуть: «Можем повторить». І це не пуста риторика, а реальне брязкання зброєю, в тому числі і залякування країн Заходу ядерним ударом.
Навіть «Безсмертний полк» Росія розглядає неначе справжній підрозділ сучасних збройних сил Росії. Його місія – участь у гібридній війні, яку Москва веде різними методами і не лише проти України, але й проти Європейського Союзу, проти Сполучених Штатів, проти інших країн і, власне кажучи, проти всього світу.
Я дуже добре розумію почуття українців, які хочуть вшанувати пам’ять дідів і прадідів, які вибороли ту перемогу у Другій світовій. Але мушу ще раз застерегти дорогих співвітчизників, тих, хто не до кінця розібралася в усіх нюансах лукавої московської політики… Та частина, яка ще ведеться на російську пропаганду та її підспівувачів з п’ятої колони різних політичних сил, які всередині країни, всередині Парламенту та за його межами. Вони думають не про вас і не про вашу гордість, вашу глибоку і вдячну синівську любов до ваших героїчних предків, а про свої геополітичні імперські агресивні цілі. Слід визнати, що кремлівські психологи вміють грати на природних емоціях людей. І я прошу вас – будьте обережні, прошу вас - не давайте себе використовувати.

Ми, українці, тихо, мирно, по-християнському згадуємо своїх предків, учасників, ветеранів війни. Разом з усіма і я цими днями пом’яну діда Івана. Івана Порошенка, який пройшов всю війну і вже після капітуляції в Берліні був поранений під Прагою. Пом’яну діда Сергія по мамі, який вже був старий для того, щоб його забрали на війну, але відправив всіх своїх синів, маминих братів, які є учасниками війни.
Сьогодні, саме в цей день, зранку, коли ми тут з багатьма з вами відкривали виставку, яку ви і зараз можете подивитися, це зв’язок пам`яті між українськими героями, які зараз боронять нашу волю, свободу, незалежність від російської агресії і які боронили її під час Другої світової. Так от в цей день дирекція Музею Другої світової війни передала нашій з Мариною родині унікальний документ, який вони знайшли в цьому архіві. Документ, який датований ще 1946 роком, копію конверта і довідку Старобільського військкомату Луганської області, яка була відправлена Мариновій бабусі Ані. Вона засвідчує, що дід моєї дружини Марини Микола Надєждін зник без вісті у березні сорок третього. Хоча відомостей про нього не було ще з березня сорок першого. І навіть використовуючи всі можливості Президента, ми все ще не можемо знайти де він був похований. Але сподіваємося якнайшвидше знайти місце поховання. Ви можете собі уявити наскільки це важлива подія в нашому житті. І наскільки ми були сьогодні зворушені і шоковані, коли нам передали ці історичні документи.
Дорогі українці!
Друга світова війна розгорілася точно не на рівному місці. Вона не стала несподіванкою. Її причини визрівали дуже довго, приводи розв’язати - спричинялися з упертою постійністю. Хочу нагадати, що багато хто з політиків тоді ховав голову в пісок у безглуздій надії умиротворити агресора. Повернутися до ситуації «business as usual».
Вісімдесят років тому, весною тридцять восьмого, фюрер здійснив аншлюс Австрії. Хіба не за подібним сценарієм анексовано Крим? Наш Крим чотири роки тому?

Трохи пізніше Гітлер під приводом нібито захисту прав німецькомовного населення окупував Судетську область Чехословаччини. Невже це нікому не нагадує російську окупацію українського Донбасу?
Подібно тому, як у Другій світовій Україну атаковано із Заходу, чотири роки тому, до нас у сучасні часи війна прийшла зі Сходу.
Чотири роки тому Україна до війни з Росією була готова ще меншою мірою, ніж свого часу Радянський Союз до зіткнення з нацистською Німеччиною. А от минулого місяця стало відомо, що Збройні Сили України, за версією аналітичного центру Global Firepower, увійшли в десятку найсильніших армій Європи. І я хочу привітати з цим всіх українських військових, і Міністра оборони Степана Полторака, і начальника Генерального штабу Віктора Муженка, і всіх українських воїнів і весь український народ. У нас – восьме місце і перше – серед країн, які не входять до НАТО.
Пригадаймо, з чого ми починали чотири роки тому, і хто не бачить цих змін. Ми разом, весь український народ, по праву пишаємося таким результатом у розбудові армії. Це все завдяки нашим воїнам, офіцерам, генералам, волонтерам, добровольцям, працівникам оборонно-промислового комплексу. Кожному українцю, платникам податків. І мені як Верховному Головнокомандувачу теж не соромно за цю роботу, бо є чим прозвітувати українському суспільству за ці чотири роки.
Утім, ми реалісти. До зазначеного європейського рейтингу не входить російська армія. Натомість, у глобальному рейтингу, укладеному тією ж Global Firepower, російське військо за потужністю – друге у світі і поступається лише США. Для нас збройні сили РФ – це армія країни-агресора, яка анексувала Крим, окупувала частину Донбасу… І готова в будь-який момент до повномасштабного вторгнення.
Тому у нас попереду – ще колосальна робота зі зміцнення обороноздатності нашої держави.
«А значит нам нужна одна победа, одна на всех, мы за ценой не постоим». Старші українці дуже добре пам`ятають цю пісню солдата-фронтовика Булата Окуджави.
Але ми тим і відрізняємося, що для нас ціна має значення. І людські життя - як усі разом, так і будь-чиє окреме - для української Вітчизни є незрівнянно вищою цінністю, ніж вони були для «советской Родины». Жодна війна, на жаль, не може обійтися без жертв і падіння рівня життя. Але для нас рівною мірою є неприйнятними як капітуляція, так і перемога ціною колосальних і неприпустимих жертв. Напевно, розсудливий, неавантюрний та відповідальний підхід до звільнення окупованих територій потребуватиме більше часу, але перемога точно неминуча. І ми вже чималого досягли.
Судіть самі. Навесні чотирнадцятого року Росія планувала розчленувати Україну на кілька шматків. Ми зірвали героїчною волею українського народу і українських воїнів цей підступний план. Вгризлися в землю, вцементувалися в карту Європи та світу… Пустили настільки міцне коріння, що жодна сила не здатна викорчувати нас із нашого законного та природного місця. З місця, на якому ми живемо вже тисячі років.

Улітку чотирнадцятого, ретельно підготувавши операцію, одразу ж після виборів Президента і після мого обрання, ми перейшли в наступ і звільнили майже дві третини Донбасу, який до того був окупований майже увесь. АТО вже тоді наближалася до переможного завершення. І саме це стало причиною вторгнення в Україну російських регулярних частин.
Відтоді наша армія зміцніла і в рази, і в порядки. І надійно тримає оборону супроти найбільшої на континенті армії, армії Російської Федерації як країни-агресора.
Ми обов'язково переможемо і цього разу. Іншою ціною, іншим способом, іншими засобами. Не лише військовими, не лише оборонними, а й політико-дипломатичними.
Дорогі українці!
Сьогодні Україна разом з іншими демократичними державами та народами вшановує пам’ять усіх загиблих у роки Другої світової війни. Незгасна людська пам’ять про колосальні жертви Другої світової, про тисячі дощенту зруйнованих міст і десятки тисяч спалених сіл вкотре застерігає світ від небезпеки повторення цієї жахливої катастрофи.
З кожним роком реальних свідків тієї війни стає все менше. Наймолодшим учасникам бойових дій – вже майже дев’яносто. Многая їм літа!
Сьогодні ми з гордістю вшановуємо наших найповажніших громадян – людей цього старшого легендарного покоління… Солдатів усіх армій, що перемогли нацистів, учасників українського визвольного руху, трудівників тилу, дітей війни та мучеників нацистських переслідувань – усіх, хто витримав нелюдську ношу війни.
Вітаю вас із Днем пам’яті та примирення!
Вітаю вас із Днем перемоги над нацизмом у Другій світовій війні!
Зичу всім нам миру. Бо саме в ці дні гранично ясно, що для країни побажання миру є найголовнішим, - як і побажання здоров’я окремій людині.
Мир вам!
І слава Україні!

8 травня в Україні, як і в усьому світі, відзначають День пам'яті та примирення. Саме тоді у 1945 році Німеччина оголосила про свою капітуляцію в Другій світовій війні. На знак цього 8 травня біля сердець українців розквітають мальовничі маки – символи пам’яті та примирення. Краплини живої солдатської крові, що, за легендою, з’явились на місці найзапекліших кривавих боїв, де полягли бійці, що боронили рідний край. В такому форматі пам'ять полеглих у страшній війні сьогодні в Україні вшановують вже вчетверте.
Мітинг, присвячений Дню пам’яті та примирення у Голованівську відбувся на центральній площі.
Щирі слова подяки ветеранам висловили голова районної організації ветеранів України Євгенія Гаврищук, військовий комісар Голованівського районного комісаріату, підполковник Віталій Малюк, учасник антитерористичної операції, майор запасу Олександр Тоцький.
«Дорогі земляки, – розпочав промову Віталій Малюк, – сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто загинув на полях битв і в таборах смерті, в містах і селах. Всі ми в неоплатному боргу перед полеглими у справедливій боротьбі за свободу і гідність людини. Віддаємо данину глибокої поваги ветеранам Другої світової війни. Ми вдячні вам за життя».
Війна на території колишнього Радянського Союзу тривала 1418 днів та ночей. Територія Голованівського району знаходилась під окупацією 32 довгих місяці. За цей час німецькі загарбники встигли накоїти небувалих злочинів. У роки Другої світової війни 4970 жителів нашого району ціною свого життя заплатили за Перемогу над фашизмом, всього розстріляно 2610 земляків, до Німеччини вивезено 2180 людей… На жаль, ці герої полягли, їх уже не повернути. Та пам'ять про таких людей навічно житиме в наших серцях. На знак цього усі присутні схилили голови перед світлою пам’яттю тих, хто увійшов в безсмертя, ушанувавши їх хвилиною мовчання. Поминальну панахиду за загиблими воїнами провів благочинний Голованівського округу протоієрей отець Михаїл.
По завершенню заходу керівництво району, представники районної організації ветеранів України, учасники АТО, воїни – інтернаціоналісти, учні школи та ПТУ, вихованці ДЮСШ, дитячого садочку, установ та організацій селища та всі присутні поклали квіти до пам’ятників, обелісків та пам’ятних знаків періоду Другої світової війни, до Меморіального комплексу загиблим учасникам АТО та Пам’ятника воїнам – інтернаціоналістам.

Шановні ветерани війни, учасники антитерористичної операції, дорогі жителі району!

Вітаємо Вас з 73-ю річницею перемоги над нацизмом у Другій світовій війні!
  У ці травневі дні ми вшановуємо пам’ять усіх тих, чиї життя були поглинуті виром найбільш кровопролитної в історії людства війни. Ми схиляємо свої голови перед мільйонами загиблих українців – тими, чиї імена були вписані до історії золотими літерами й тими, чиїх імен ми не знаємо й до тепер. 
Народ України приніс на вівтар Перемоги величезні жертви – кожен п’ятий житель нашої країни віддав своє життя задля свободи і незалежності рідної землі, в ім’я кращої долі своїх дітей, онуків і правнуків. 
Вшановуємо й представників покоління, обпаленого вогнем війни – ветеранів, учасників бойових дій, дітей війни та всіх тих, чиї долі було понівечено у безжальній воєнній круговерті двадцятого століття.
Сьогодні знову на долю нашого народу випало випробування – неоголошена війна. Однак, ми здолаємо і цю агресію, адже сила духу наших українських воїнів, підсилена героїчними прикладами звитяги борців за незалежність нашої держави, є нездоланною. 
Дорогі ветерани! Від щирого серця бажаємо Вам здоров’я, миру і душевного тепла! Живіть якомога довше серед нас, адже без Ваших рук, без Вашого подвигу, без Вашої історії Україна не відбудеться. 
Хай у ці весняні дні мир і спокій, злагода і достаток будуть завжди у кожній родині, а незабутній подвиг завжди кличе нас до нових звершень в ім’я незалежної України!

8 травня вся Україна відзначає День пам’яті та примирення! 
Це день пам’яті про тих, хто не повернувся живими з війни 1939 – 1945 років, день пам’яті за кожним, хто боровся із нацизмом. 
В цей день закликаємо низько схилити голови за всіма ветеранами і за тими воїнами, які загинули в різних війнах, у різних конфліктах. Вшануймо пам’ять мільйонів, що стали жертвами Другої світової війни, які полягли за мир та демократію в боротьбі проти диктаторів.
Віримо, що Украї на сильна і ми знову переможемо в боротьбі за нашу свободу.
З нагоди Дня пам’яті та примирення бажаємо всім миру, добра та злагоди, міцного здоров’я, довгих років життя, тепла людських стосунків та родинного затишку.

07 травня 2018 року було проведено засідання Голованівської районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій під головуваннямпершого заступника голови районної державної адміністрації Копієвського М.Д. за участю начальника Голованівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, начальника відділу агропромислового розвитку районної державної адміністрації, заступника начальника Голованівського Головного управління Держпродспоживслужби- начальника відділу держнагляду та дотримання санітарного законодавства, провідного спеціаліста з питань цивільного захисту.
На даному засіданні розглянуті питання:
Щодо забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення Голованівського району у весняно-літній період 2018 року.
Про протипожежний захист сільгоспугідь у весняно- літній період та підготовку до зернозбиральної кампанії 2018 року.
Стан безпеки людей на водних об’єктах.
Про забезпечення оперативності реагування в пожежно-небезпечний період 2018 року в екосистемах на території Голованівського району. Виділення паливо-мастильних матеріалів.
Про стан утримання протипожежного водопостачання, яке знаходиться на балансі селищних та сільських рад.
Затвердження районного плану заходів щодо забезпечення протипожежного захисту сільгоспугідь і збереження зернових культур і грубих кормів від пожеж у 2018 році.
Акцентувалось увага на усуненні недоліків по протипожежному захисту сільгоспугідь у весняно-літній період та підготовку до зернозбиральної кампанії 2018 року та забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення в поточному році, передбачення необхідного фінансування для оперативного реагування в пожежно-небезпечний період 2018 року.
Відповідно до протокольного рішення доручено:
Селищним та сільським головам:
Вжити заходи щодо покращення санітарного стану об’єктів водо забезпечення (проведення ремонтних робіт, організація санітарно-захисних зон, захист свердловин).
Керівникам підприємств , установ та суб’єктам підприємницької діяльності:
в своїй діяльності суворо дотримуватись Закону України « Про пестициди і агрохімікати» та дотримуватись протипожежного захисту сільгоспугідь у весняно-літній період поточного року.
Начальнику Голованівського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області Коломійчуку Р.А.: забезпечити проведення вибіркового лабораторного контролю якості питної води, харчових продуктів, дотримання санітарно-гігієнічного та проти епідеміологічного режимів на об’єктах нагляду. Продовжити санітарно-освітню, роз’яснювальну роботу серед населення щодо факторів ризику навколишнього середовища та загроз здоров’ю людини.