Високоповажні іноземні гості! Друзі України!

Ваша Святосте!

Шановні предстоятелі церков і лідери релігійних організацій!

Дорогий український народе!

Щороку пізньої осені на ці дніпровські кручі приходять тисячі людей. Вони прибувають із різних куточків України та з далеких країн. Їх приводить сюди бажання вшанувати загиблих і нагадати світові про один з найбільших злочинів ХХ століття – про Голодомор, влаштований Кремлем.

Геноцид був дуже ретельно спланований. Ним хотіли вирішити назавжди українське питання, яке століттями не давало спокою Росії, та й відверто кажучи і досі не дає. На початку тридцятих років ще свіжою була пам’ять про Українську національну революцію, століття якої ми відзначаємо цього року. Наша революція виявилася надто романтичною, надто вже сподівалася на мир і братерство, надто мало дбала про армію. Через те й була придушена навалою з півночі. Але пробуджена революцією національна свідомість – точно залишилася.  

Російсько-більшовицька тиранія невтомно гасила той вогонь свободи, але він все одно то жеврів, а то й загорався з новою силою. І місяця не минало без повстань, бо хлібороби не хотіли віддавати зерно, хліб задарма. Бувало, відхилялися від «курсу партії» українці-керівники міністерств, заводів, установ: навіть на засіданнях парткомів час від часу лунали виступи проти диктату Москви. Українізацію, яку Сталін розглядав як тимчасову подачку, націонал-комуністи сприймали всерйоз і енергійно проводили, зміцнюючи нашу українську ідентичність. Потаємну думку мільйонів висловило коротке гасло Миколи Хвильового: «Геть від Москви!»- разом з іншим у нашій мовній стилістиці тих часів: «Дайош Європу».

В ті ж роки відбувся розквіт української культури. Ніколи раніше не з’являлося в нашій  Україні одночасно стільки геніальних письменників, поетів, художників, режисерів, акторів, музикантів. Це ті, які стали «розстріляним Відродженням».  

Посіяні Українською національною революцією зерна дали добрі сходи. Кремль страшився майбутнього «врожаю». Сталін так і написав Кагановичу: «Украину можем потерять». Зі страху й ненависті виріс задум злочину. Спочатку неправедним судом судили і знищили тих, хто дав можливість народу пізнати самого себе, хто об’єднував його навколо цінностей і смислів. А потім взагалі спланували вбити всіх, хто здатний до опору. Вбити лише за те, що вони українці… За те, що вже самим фактом усвідомлення себе окремими народом ставлять під загрозу існування імперії.

Дослідники на основі документів і свідчень дуже докладно описали, як спускалися з Москви нереальні плани хлібозаготівель,  що прирекли Україну на масовий голод. Ми знаємо, як відбувалося занесення сіл на «чорні дошки». То означало – оточення військом, заборону виїзду, вилучення будь-якої їжі і вимирання чоловіків, жінок, дітей. Так, вони вбивали не лише дорослих. Вбито і півтора мільйона дітей!   

Відомо й те, як оголошували куркулями сотні тисяч господарів і разом з родинами засилали їх на Сибір, аби вже там виморити як не голодом, так холодом; як не морозом, так каторжною працею.

Рафаель Лемкін, автор самого терміну «геноцид», один з тих, хто добився прийняття Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, зробив такий висновок: «Радянський геноцид в Україні був не просто випадком масового вбивства, але саме випадком геноциду, знищення не лише окремих людей, але й усієї нації».

Протягом десятиліть за одне лише згадування про Голодомор можна було заплатити роками неволі. Та в тисячах і тисячах українських родин продовжували згадувати імена загиблих родичів. Пошепки переповідали страшні подробиці. У таємних щоденниках записували спогади. Обговорювали це на своїх гуртках шестидесятники. Цього року пішов з життя один з них, Іван Драч. В ці дні Іван Федорович завжди приходив сюди. Влітку 1986 року він першим на з’їзді письменників публічно оголосив вимогу владі дати відповідь про те, що ж коїлося в Україні в тридцяті роки.

Чимало небайдужих людей за межами СРСР берегли пам’ять про злочин Голодомору. Розповідали про нього з церковних кафедр, писали репортажі в газетах і просто листи зі зверненнями до урядів. В усіх кінцях світу українська громада на повний голос нагадувала про Голодомор. 

Тридцять років тому комісія Конгресу США офіційно встановила, що Сталін та його оточення вчинили геноцид проти українців. Цього ж року Сенат американського Конгресу визнав Голодомор геноцидом. Загалом півтора десятки держав на рівні парламентів кваліфікували голод тридцять другого – тридцять третього років саме як геноцид.

Сьогодні в Києві на міжнародному форумі «Україна пам’ятає – світ визнає» були присутні представники п’ятдесяти країн.

Напередодні ми почули від Папи Франциска слова вшанування жертв Голодомору. Зі співчуттям та підтримкою до українського народу звернувся Вселенський Патріарх Варфоломій. «Ця трагедія, - зазначив Його Всесвятість, - говорить сама за себе, серед інших жорстоких вчинків проти людства та Божого творіння, здійснених у двадцятому столітті, саме Голодомор стоїть окремо».

У зверненні Його Всесвятість ще раз наголосив, що «Священний Синод вирішив надати автокефалію Православній Церкві в Україні, щоб вона приєдналася до повноти Православ'я в єдності та внутрішньому мирі». Рішення, яке ми українці очікували десятиліттями і навіть століттями, - прийняте, і ми за нього надзвичайно вдячні нашій Константинопольській Матері-Церкві. Очікуємо найближчим часом остаточно юридично та канонічно буде оформлена автокефалія.

Дорогі українці!

Ми провели декомунізацію і стерли імена катів нашого народу з карти України, прибрали їхні ідоли. Цей процес має бути завершений. Звертаюся до Верховної Ради щодо перейменування Дніпропетровської області на Дніпровську. Днями вніс до Верховної Ради відповідний законопроект. Закон вимагає це рішення провести через зміни до Конституції.

Позавчора, і дуже дякую Парламенту України і народним депутатам, Верховна Рада в першому читанні вже схвалила зміни до Конституції, які зобов’язують українську владу забезпечити вступ України до Європейського Союзу та НАТО, які карбують в Основному законі наш курс на Євросоюз та НАТО. Це – частина нашої стратегії, яку ми послідовно впроваджуємо протягом останніх чотирьох з половиною років.

Лише інтеграція України до євроатлантичного простору гарантує нам і мир, і безпеку, і незалежність, і подолання бідності. Щойно цитував Хвильового: «Геть від Москви! Дайош Європу!». Від цієї стратегії ми не відступимо. Україна обов’язково стане повноправним членом НАТО і повноправним членом Європейського Союзу!

І не буде більше ані Голодомору, ані Великого терору, ані русифікації. Як писав Тарас Шевченко: «І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі!»

Історична відповідальність за Голодомор лежить на Російській Федерації як правонаступниці СРСР, і той злочин не має терміну давності. Росія знову, як і сто років тому, розгорнула агресію проти України щоб повернути її назад, в імперію. У Кремлі знову ненавидять і бояться вільної європейської України. Але, я точно знаю, вони вже не зможуть повернути назад колесо історії. 

Україна впевнено йде своїм шляхом. 

Ми пам‘ятаємо! Ми – сильні!

Вічна пам'ять жертвам Голодомору!

Вічна пам'ять усім, хто віддав життя за свободу і незалежність України!

Оголошую загальнонаціональну хвилину мовчання.

Голодомор – злочин геноциду проти українського народу і злочин проти людяності, голодомор став ціною, яку український народ заплатив за прагнення до свободи. Внаслідок умисного створення умов, несумісних із життям, за кілька місяців у 1932-1933 роках в Україні загинули мільйони людей.

23 листопада 2018 року Голованівщина вшановувала пам'ять про Голодомор, як данину непростому минулому. В рамках вшанування 85-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні – геноциду українського народу на центральній площі селища зібралося керівництво районної державної адміністрації, районної ради, всі сільські та селищні голови, представники установ та організацій селища, громадськості та учнівська молодь. Всі присутні з тематичними композиціями та лампадками взяли участь у скорботній ході, присвяченій Дню пам’яті жертв голодомору. З лампадок на площі учасники заходу виклали хрест та Хвилиною мовчання вшанували пам`ять тих, хто безневинно загинув під час Голодоморів в нашій державі.

Учні опорної школи НВК «Голованівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка – гімназія» підготували літературну композицію, яка викликала сльози у багатьох присутніх на заході, тому що ця страшна трагедія торкнулася багатьох родин і у нашому районі.

Перед присутніми виступив заступник голови районної організації ветеранів України Миндаль В.С. «Голод охопив своїми нещадними обіймами всю територію нинішньої Кіровоградської області. Наш район також не обминула хвиля лихоліття. Лише за цей період в населених пунктах району померло 3292 людини, серед яких малолітні діти. На місцях поховань встановлено 31 пам’ятний знак (хрест) жертвам Голодомору 1932-1933 років. Головним джерелом встановлення кількості жертв голодомору на території сучасної Кіровоградської області є акти записів смертей по сільських радах, статистичні, звітні документи радянських, партійних, каральних органів періоду 1932-1933 років, а також спогади тих, хто пережив страшний голод» – повідомив Володимир Савович та висловив сподівання про недопущення подібної трагедії у сучасному та майбутньому нашої України.

Благочинний Голованівського округу, протоієрей отець Михаїл провів панахиду за загиблими від голоду. Учні опорної школи НВК «Голованівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка – гімназія» та учні ПТУ 38 поклали гірлянди до Пам’ятного знаку жертвам Голодомору.

Незбагненними є глибини народної пам’яті про гірке минуле і пережите – болісне і глибоко трагічне, як на особистому рівні, так і у вселенському масштабі, що увірвалося в долю чи не кожної української родини на початку 1930-х. В пам’яті народній найскорботніші сторінки нашої національної історії у ХХ столітті – Голодомор 1932-1933 років, який світове співтовариство уже в столітті ХХІ визнало актом геноциду проти українського народу. Приречення мільйонів невинних людей на смерть від голоду є найжорстокішим рішенням існуючої тоді влади. Тоталітарний сталінський режим свідомо спланував і здійснив проти українського народу терор голодом:

• в липні 1932 року влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель;
• в серпні 1932 року було прийнято, так званий закон «про 5 колосків», за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски на вижатих ланах;
• в листопаді 1932 року запроваджено натуральні штрафи, за якими вилучали всі їстівні припаси селян;
• в грудні 1932 року примусово вивезли з колгоспів всі фонди, включаючи насіннєві.

Минуло 85 років від страшної пори Голодомору 1932-1933 років Голод охопив своїми нещадними обіймами всю територію нинішньої Кіровоградської області. Наш район також не обминула хвиля лихоліття. Лише за цей період в населених пунктах району померло 3292 людини, серед яких малолітні діти.

Голованівськ – 172                                 Наливайка - 266

Вербове – 47                                           Новосілка - 101

Грузька – 125                                         Маринопіль – 31

Ємилівка – 255                                       Перегонівка - 225

Журавлинка – 47                                   Полонисте - 258

Капітанка – 95                                      Табанове - 50

Крутеньке - 65                                     Люшнювате – 75

Красногірка – 192                                 Пушкове - 37

Манжурка – 37                                       Розділ - 64

Межирічка – 117                                    Розкішне – 68

Краснопілля – 32                                   Свірневе - 54

Клинове – 98                                         Олексіївка - 5

Лебединка – 35                                       Семидуби - 54

Лещівка – 36                                          Троянка - 167                                  

Молдовка – 110                                     Олександрівка - 81

Матвіївка – 40                                       Шепилове - 155

Надеждівка - 99                                   

На місцях поховань встановлено 31 пам’ятний знак (хрест) жертвам Голодомору 1932-1933 років.

Головним джерелом встановлення кількості жертв голодомору на території сучасної Кіровоградської області є акти записів смертей по сільських радах, статистичні, звітні документи радянських, партійних, каральних органів періоду 1932-1933 років, а також спогади тих, хто пережив страшний голод.

На даний час в районі проживає 898 людей поважного віку, які пережили трагедію і є її свідком. Неможливо спокійно слухати їх розповіді про трагічні події За кожною розповіддю сльози і молитви. У пам’яті народній зримо живуть світлі образи кожного з мучеників, невинно убієнних голодом, за кого ми возносимо свої заупокійні молитви до Господа.

(свідчення очевидців)

Костянтин Феодосійович Скоробрух, житель с.Капітанка, 1924 року народження:

• Головою сільської ради на той час був Кожевников – чужа людина, тому й не боліла у нього душа за жителів села. Все вирощене у колгоспах (а їх тоді нараховувалося 6) здали державі, до того ж, від двору до двору ходили комсомольці і забирали навіть останню зернину чи картоплину. У селі Липовеньке ж сільську раду очолював місцевий чоловік і він порадив односельцям приховати рештки вирощеного врожаю у найпотаємніші місця. Коли голод почав господарювати у капітанських хатах, то мої односельчани у Липовенькому стали міняти речі домашнього вжитку на продукти. Мій дід був майстер на всі руки: тесля, коваль, тож ходив у Липовеньке на заробітки, якось із заробітку він ніс два бурячки і картоплину, але додому не дійшов – догнала його смерть на дорозі. Ось таким було життя у багатьох селян у ті страшні 1932-1933 роки.

Ганна Онуфріївна Ткачук, жителька села Межирічка, 1927 року народження:

• Страшний то був час. З села вивезли все, що тільки можна було. Людям не стало що їсти. Почали вирізати худобу, домашню птицю, згодом не гребували й собаками, кішками, птахами, щурами. Почали вимирати цілими сім»ями. Хати опустіли, на вулицях лежали мертві, іноді поруч з ними лежали вже опухлі, але ще живі люди. Були випадки, коли люди божеволіли від нестерпного голоду. Вони уподібнювалися тваринам: споживали все, що повзало на землі, їли навіть власних дітей. Щоб вижити у моїй сім’ї їли лободу, верес, коріння лопуха, коржики, випечені з перетертих на борошно сухих листочків, пили чай, настояний на вишневих гіллячках. Коли достигав хліб на полях, то ми крали колоски, перетирали їх на долоні і їли. І такими вони були смачними, що з ніяким делікатесом не порівняти. Була я тоді п’ятирічною , але ті голодні роки мені добре запам’яталися. Ото зараз, буває забуду, що вчора робила, а події 1933 року закарбувалися в пам’яті назавжди.

Лідія Терентіївна Панченко, жителька села Красногірка, 1926 року народження:

• Мама померла ще у 1929 році. Батько залишився з 5 дітьми, Можете уявити як ми бідували, коли активісти та комсомольці позабирали все до останньої зернини. А тут ще й до нашого родича Костя Панченка, прийшли з сільської управи, вигребли все збіжжя, сім’ю вигнали з хати, забрали дядька Костю додому він так більше й не повернувся. Змилувався батько над родичами і забрав їх до себе. То уже нас нараховувалося 11 осіб. Виживали як могли. Тато працював у Голованівському радгоспі і щоденно приносив по 200 грамів хліба і 2 кусочки цукру і все це порівну між нами ділив. Тітка варила баланду з коріння, різнотрав’я. Їли лободу, цвіт акації. І все ж, не пережили голодомор моя найменша сестричка, двоюрідний брат Антон і його мама.

1 вересня в Києві розпочалася Міжнародна акція «Запали свічку пам'яті», яка протягом 85-ти днів проходить у 85 куточках світу. Мета акції - об’єднати українців усього світу та іноземних громадян задля пам’яті про один з найбільших злочинів в історії людства ХХ століття. Публічний захід, який проводився щодня, в іншому місті, в іншій країні світу, завершиться у Києві, 24 листопада 2018 року, на День пам’яті жертв Голодомору

 Запрошуємо усіх небайдужих 24 листопада 2018 року о 16.00 запалити свічки у своїх оселях у пам’ять про жахливу трагедію українського народу.

22 листопада 2018 року заступником голови Голованівської районної державної адміністрації Бугаєнко О.П. проведена координаційна комісія з питань призначення та надання всіх соціальних виплат та пільг.

На комісії розглядались питання по призначенню державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, житлової субсидії, надання пільг та допомоги внутрішньо переміщеним особам.

На розгляд комісії було винесено 5 справ по призначенню державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, 31 особова справа по призначенню житлової субсидії, 2 особові справи по наданню пільг та 1 особову справу по наданню допомоги внутрішньо переміщеним особам.

Було вирішено 2 сім’ям призначити державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям, 26 сім’ям призначити житлову субсидію, 2 сім’ї надати пільги за фактичним місцем проживання, 1 заявнику призначити пенсію за віком як внутрішньо переміщеній особі.

Вирішено відмовити в призначенні державної соціальної допомоги                     3 сім’ям, в яких працездатні члени сім’ї не працюють протягом тривалого періоду, також відмовити у призначенні житлової субсидії 5 сім’ям.

22 листопада 2018 року заступником голови Голованівської районної державної адміністрації Бугаєнко О.П. проведена координаційна комісія з питань призначення та надання всіх соціальних виплат та пільг.

На комісії розглядались питання по призначенню державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, житлової субсидії, надання пільг та допомоги внутрішньо переміщеним особам.

На розгляд комісії було винесено 5 справ по призначенню державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, 31 особова справа по призначенню житлової субсидії, 2 особові справи по наданню пільг та 1 особову справу по наданню допомоги внутрішньо переміщеним особам.

Було вирішено 2 сім’ям призначити державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям, 26 сім’ям призначити житлову субсидію, 2 сім’ї надати пільги за фактичним місцем проживання, 1 заявнику призначити пенсію за віком як внутрішньо переміщеній особі.

Вирішено відмовити в призначенні державної соціальної допомоги                     3 сім’ям, в яких працездатні члени сім’ї не працюють протягом тривалого періоду, також відмовити у призначенні житлової субсидії 5 сім’ям.

Щороку, відповідно до Указу Президента України від 13 листопада 2014 року № 872/2014 21 листопада на честь початку цього дня двох революцій: Помаранчевої революції (2004 року) та Революції Гідності (2013 року) та з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об'єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору відзначається День Гі́дності та Свобо́ди.

Цього разу День гідності та свободи на Голованівщині відзначили в районному будинку дитячої та юнацької творчості. На захід були запрошені учасники АТО Ю.Сульженко та І.Безносюк.

Керівники гуртків Будинку дитячої та юнацької творчості та викладачі Голованівської школи мистецтв разом зі своїми вихованцями підготували урочисто-святкову програму. Протягом свята лунали урочисті поезії, тематичні пісні, виступав дитячий колектив ложкарів.

До урочистих слів долучились заступник голови Голованівської районної ради Дмитро Рокочук та заступник військового комісара районного військового комісаріату Віктор Конякін.

«Прийміть щирі вітання з Днем Гідності та Свободи. Сьогодні ми вшановуємо Героїв Небесної Сотні та всіх українських воїнів, які беруть участь у війні на сході держави, усіх тих, хто власним життям, своєю жертовністю демонструють щире прагнення українців жити у вільній, демократичній і суверенній державі. Усі вони залишаються в пам’яті народу назавжди, стають гордістю й прикладом для майбутніх поколінь», – відзначив Дмитро Сергійович.

В.Конякін привітав всіх зі святом та подякував педагогічним працівникам за те, що виховують патріотизм та любов до Батьківщини у підростаючого покоління.

Хвилиною мовчання гості заходу вшанували Героїв Небесної Сотні та воїнів, які віддали своє життя захищаючи східні кордони нашої держави.

По завершенню урочистих заходів представники райдержадміністрації, районної ради, відділу культури, туризму та культурної спадщини, районної організації ветеранів України та учасники євроклубу «Нове покоління» поклали квіти до Меморіального комплексу загиблим учасникам АТО на знак вічної пам’яті про земляків.

   З 20-22 листопада 2018 року  проведено функціональне навчання з питань цивільного захисту по категорії «Інженерно-технічні працівники, які очолюють ланки з обслуговування захисних споруд цивільного захисту».

     Заняття проводить представник з навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності - майстер виробничого навчання навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Кіровоградської області Гусєв Володимир Олексійович.

     В даному заході приймали участь фахівці відповідальні за споруди цивільного захисту. Головною метою якого є укриття населення у захисних спорудах цивільного захисту.

     За результатами навчання будуть прийняті заліки у вигляді виконання спеціальної вправи.

В Україні рівень смертності та травматизму внаслідок дорожньо-транспорт-них пригод є одним з найвищих в Європі. 

 За даними Патрульної поліції України за період з 01.01.2018 по 30.09.2018 зафіксовано 108070 дорожньо-транспортних пригод, а це 396 за добу, з них: 17319 ДТП з постраждалими (63 за добу), загинуло 2266 осіб (8 осіб за добу), травмовано 22394 осіб (82 особи за добу). Тільки за вересень загинуло 277 осіб! Це неприпустимі щоденні втрати.

Статистика чітко вказує на шокуючі цифри кількості дорожньо-транспортних пригод з постраждалими, які скоєні з вини водіїв. Так за 9 місяців 2018 року з вини водіїв скоєно 8356 ДТП з постраждалими, у яких загинуло 747 осіб і травмувалися 11192 особи!

Статистика ДТП з вини та за участі дітей просто вражає. За даними Патрульної поліції України у період з 01.01.2018 по 30.09.2018 зафіксовано:

 3228 ДТП за участі дітей (до 18 років),із них 2790 з потерпілими,129 дітей загинуло 3015 травмовано і ми не знаємо які саме травми отримані і наскільки повноцінним є життя травмованих дітей після ДТП).

З вини саме дітей скоєно 412 аварій, з них 247 з потерпілими, загинуло 8!!!!!

ДТП, скоєні з вини дітей пішоходів віком до 18 років (саме ця категорія є найбільш вразливою):

Усього 105

97 з постраждалими, 3 дітей загинули, 94 травмовані.

Відділ організації дослідження фізичних та хімічних факторів та епідеміологічного нагляду за неінфекційними хворобами ДУ “КОЛЦ МОЗ України”

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на www.labcentr.kr.ua

20 листопада 2018 року фахівцями Голованівського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді було організовано та проведено в ПТУ №38 інформаційно-просвітницький захід, направлений на профілактику негативних явищ у молодіжному середовищі та пропаганду здорового способу життя.

В заході прийняли участь: лікар-дерматовенеролог центральної районної лікарні Брижатюк О.В., інспектор з ювенальної превенції сектору превенції Голованівського ВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенант поліції – Прядун А.В., начальник служби у справах дітей райдержадміністрації Карабенюк Т.Л., головний спеціаліст служби у справах дітей райдержадміністрації Руда І.В., а також фахівці районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Іванчишина Н.І. та Трушнікова І.І.

З учнями проведено інформаційно-профілактичні бесіди різної тематики. Так, представник лікарні провела бесіду на тему: «Що потрібно знати про ВІЛ/СНІД?», працівник поліції розповіла про «Попередження насильства та жорстокого поводження серед неповнолітніх», представники служби у справах дітей ознайомили учнів з темою «Кримінальна відповідальність неповнолітніх». Фахівці районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді провели інформаційно-профілактичні бесіди на теми: «Шкідливі звички та їх вплив на організм людини», «Права та обов'язки дитини».

Також заступнику директора з виховної роботи було надано буклети, листівки, плакати відповідної тематики для подальшого використання в роботі.

Шановні земляки!

Сьогоднішній день – День Гідності і Свободи – це вшанування тих подій в історії сучасної України, які змінили життя багатьох українців, їх бачення світу, своєї держави і себе.

«Євромайдан» об’єднав весь український народ навколо високої мети – відстоювання незалежності нашої держави, її розвитку в європейському співтоваристві, захисту демократичних цінностей, боротьбі за людську та національну гідність громадян України.

Сотня активістів Майдану пожертвували найціннішим, що у них було. Вони віддали свої життя за своїх рідних та за кожного з нас. Вони стояли до кінця, не злякавшись погроз і пострілів. Сьогодні боротьба за незалежність України, її суверенітет, кордони продовжується, і від зовнішньої агресії нас захищають такі ж патріоти й щирі люди, які були на Майданах міст та містечок нашої країни. За цю боротьбу заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі, серед яких є наші земляки… Це люди, подвиг яких ми будемо пам’ятати вічно, їхня мужність переказуватиметься з покоління в покоління, вони - Герої нашого часу.

Низький уклін тим бійцям, які під час проведення антитерористичної операції продемонстрували усьому світу, що здатні захистити державу, зберегти життя мирних громадян, допомогти жителям сходу України, які потерпають від свавілля терористів.

Щира подяка всім, хто долучився до волонтерської діяльності.

Від щирого серця бажаю усім нам добра, злагоди і непохитної віри, що ми зуміємо зробити все, як єдиний великий народ, на благо розквіту рідної України та піднесення добробуту всіх українців, в ім’я щасливого майбутнього нашого підростаючого покоління. Миру всім нам! Слава Україні!  Шана героям!